Вірші - Любов

" меланхолійне кохання "

Одразу видно, що тебе готували до зустрічі мене.
Ти кохався з примарами й слав усе через плече.
Ти зацікавився трояндами й перестав класти голову на чуже плече
Ти ж знаєш це не класика.
Ти не любиш класику, я теж.
Ми готовані долею і це не секрет
Ми закохані в образ потворами.
Улюблений витвір алкогольних агоній,
Солодкий запах і останній потяг.
Ти обожнюєш колір алих, розбитих сердець,
Я тримаю тебе за мізинець - бо знаю усьому кінець.
Між образами і купою бруду, що лилися з уст як призент,
Зостався лиш холодний подих м'ятних страстей,
Ми ображені долею і неземні своєю вродою
Такі прості, та такі складні - це полон міфологій.
Ми розбиті в деталях, та зібрані з крапель
Ми складні - бо ми є люди живі.
Та хай, як там не буде - ти серед них кращий
Ти мій, хай хоч це буде повстання
І найкраща історія - це наше з тобою "меланхолійне кохання".

ти моя і будеш ти моєю.
кохання наше буде на віки.
сваримося буває ми часами.
але назавжди в мирі ми живемо.
ти для мене як янгол з неба.
чиста, прозора, як сльоза..
невгамовна, світла і прекрасна.
добра, мила, забавна.

твої руки

твої руки тримали
тримали не важкий тягар
вони тримали відповідальність
за життя.
твої руки тримали мене, від важкої смерті.
твої руки назавжди будуть моїми руками.
вони хоч в мозолях.
але
твої руки - то золото.

не боюся в темряві я спати
боюся з нею зостатися
чекатимуть люди, чекатиме вона

небо прекрасне! знову все забудеться, знову йтимуть люди
знову пташки перестануть літати

тебе також забудуть люди
тебе знову забудуть батьки
ти одна на світі жити будеш

ти одна будеш посміхатися людям
ти одна будеш бігти коли побачиш злих і ганебних людей

все буде добре, лиш знайди мене
знайди, поговоримо про щось
потім знову будеш бігти?

ну давай! тільки, щоб не спіткнулася твоя доля невідома
щоб вона завжди була з тобою

щоб ти завжди була собою
щоб ти завжди була
щоб була

обійми її за плечі
стань поруч ти постій
спитай, чи нічого їй не треба
чи добре вона їсть і спить вночі

якщо треба помовчати, помовчи
якщо треба щось сказати, неодмінно їй скажи
будь поруч завжди

будь коли вона радіє
коли вона задихається від сліз
коли вона не хоче жити
коли вона спить, сміється, злиться, червоніє

обійми її за плечі
зігрій її своїм теплом
вагомий час її любити
вагомий час, без неї ти не зможеш жити.

закривши очі, ти побачиш зорі
закривши очі, побачиш ти мене
скажу тобі, як пахнуть квіти, та співають зранку малесенькі пташки

закривши очі, ти побачиш море, побачиш ліс і гори, побачиш казкових героїв, персонажів, побачиш людей можливо, побачиш ти мене, знову лиш мене

побачиш як все прекрасно, побачиш як усім хочеться жити
побачиш як знайду тебе у сні, у мандрах лісових і в полі! там зірву тобі я квіти! подарую! поцілую!

жага до життя зростає з кожним днем! побачиш у снах мене ти знову! побачиш, стану я щасливою!
от побачиш! все у цьому житті не випадково:)

примара

кохання без меж
тебе не існує
ти лиш в моїй голові
як хочу тебе обійняти
у сні прийдеш знову
дай знак, що ти жива
дай знак, що зі мною
дай поговорити! дай мені сказати
тебе ж не існує
ти примара в моїй голові
ти зачаровуєш, думки у мене важкі
хочу сказати! хочу знову тебе обійняти.!
але ти тільки примара в моїй голові..

вона

ми з нею такі схожі
навіть в холодну погоду ми танцювали
навіть коли були втомлені губи цілували
я відчувала тепло її рук, бачила очі в темній кімнаті
дякувала за любов, яку так давно не могла відшукати
дякувала за щирі слова, за теплі обійми
вона мій дім, моя фортеця
поруч з нею забуваю про внутрішню тривогу
поруч з нею можна помовчати
курить на балконі, та нехай
вона на все життя
моя рука в її руці
моя рука в її долонях
моє серце завдяки їй так швидко б'ється
не зупиниться ніколи
попри всі негаразди, що були зі мною
любитиму її я до кінця життя свого