Серцебиття
Я чула крізь ночі, крізь вікна і стіни,
Крізь свої сни
Знайомий віддалений голос…
Крізь літо і осінь,
Засніжену зиму і цвіт яблуневий
Весни…
Так, наче немає дороги,
Так, наче немає границь.
Єдина
Тонка і невидима нитка
Не рветься,
Але й
Не болить.
Минають так спішно
Години…
І йде своїм темпом життя.
Я іноді чую крізь ночі,
Крізь вікна і стіни, крізь сни
Твоє серцебиття…
Глінчук Тетяна
Кара Кохання
Таїнства містить Духовний
Сувій:
навіть Обранцям,
не можна спитати
про долю,
«Шлейф
від парфуму»,
слід
від закоханих мрій,
Карби на серці,
стогін душевного
болю…
Сила кохання
сповнена
жахом страждань,
Рани кохання –
Не -
Ви -
Лі -
Ков -
Ні...
Демони можуть
зріктися
недобрих діянь,
Янголи здатні
поринути в дійство
гріховне.
Кара кохання –
крутосолона,
гірка,
Заздрість
спустошує
душі закоханих...
мрії...
Разом і поруч,
і руку стискає рука -
Тільки тоді
не злякають
ні пекло,
ні вирій!
Наше кохання блукає
у Всесвіті
вічно,
Зраду лікує,
полегшує
тугу
і відчай...
Панін Олександр
ЕЛЕГІЯ
День якось знітився, потух
Під зливами осінніми.
Спадає ніч на мокрий брук
І обростає тінями.
Твій дім, задивлений у сквер,
Балкон з каріатидами,
Зашерхлі сутінки портьєр.
В кімнаті хтось ледь видимий
Легенько зі щоки сльозу
Змахнув рукою кволою…
А з вікон тихо ллється сум,
Озвучений віолою...
Анатолій Черняхівський
POST SKRIPTUM
Ти якось прокинешся вранці
Й відчуєш, що ти - сама:
Ні друзів нема , ні коханців -
Пітьма.
І не порятує втеча.
Та і до кого, і з ким?
Розвіялось все в порожнечі,
Мов дим.
Твоє приворотне зілля
Уже не подіє ніяк.
І буде гірким похмілля.
Ось так.
Сніг
На вулицях засніжених лишаю слід,
Ліхтар там при дорозі… Вже темнiє.
Зимовий вечір в сутінках німих,
А на долонях сніг поволі мліє…
Я залишаю в закутках душі
Несказані слова… Кружляє вітер.
Сніжинки тихо тануть на щоці,
А на снігу папір з рядком розмитих літер.
Глінчук Тетяна
Казкар
Захід сонця з тобою...
Це мов казка у сні
Тут все пахне красою
І летять журавлі...
Захід сонця з тобою,
І рожевий димар,
Мішок мрій за спиною
І потухлий вулкан.
Захід сонця з тобою ..
Це надія й журба
Завтра знову до бою
А тебе там нема...
Ти залишишся в серці
Як цей світлий ліхтар
Скоро буду з тобою
Мій коханий казкар...
Ярема Анна
Дві чаші
Дві чаші з незнаним напоєм
Стояли в кутку на столі,
У кожній із них – своя доля,
Що дана в житті на Землі.
Напій в чаші першій – прозорий.
Вода, наче чистий кришталь.
Це щастя, куди ведуть зорі
І стелиться стежкою біла вуаль.
У іншій – напій каламутний,
Вода, наче з крапель дощу.
Це шлях і печалі, і смутку,
Страждання, скорботи, плачу.
Дві чаші різниці не знають,
Їх випить судилось до дна.
Важливо збагнути, чому втрачаєш…
І оцінити дарунки життя.
ВІДСТАНІ
Розтали в темряві вокзал
І силует твій на пероні.
Твоя непрохана сльоза
Скотилась у моє безсоння.
Коліс ритмчний перестук
Рахує миті до світання...
Не можна звикнуть до розлук!
#Львів - Київ. Спогади. Кохання!