День якось знітився, потух

Під зливами осінніми.

Спадає ніч на мокрий брук

І обростає тінями.

Твій дім, задивлений у сквер,

Балкон з каріатидами,

Зашерхлі сутінки портьєр.

В кімнаті хтось ледь видимий

Легенько зі щоки сльозу

Змахнув рукою кволою…

А з вікон тихо ллється сум,

Озвучений віолою...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись