Вірші - Лірика

Золоті часи

Йде супроти століттям вітерець;
Зів'яли кинуті золоті часи.
Вони стали під туманний вінець;
Повільно летять в небуття листки.

Колись їх сяйво було золоте,
Але кожен промінь стає забутим.
Смарагд на деревах тихо росте,
Залишає сяйво самотньо в скруті.

Кольори втратить кожен з усіх нас,
Але ми всі напишем свої картини.
Коли вогонь на деревах погас,
Зрозумів, що творчість мене покине.

Пожухне листя і десятки літ,
Я розіб'юся об важкі стіні буття.
Нехай моє світло осяє весь світ,
Поки він ще не забув моє ім'я...

Дихання туману

Бродив серед дихання туману;
Вітер кидає посмішку незвану,
Листя тремтить.Я світ любив,
Бо я завжди любив один.

Моя холодна тінь на дорозі,
Тепле сонце пускає морози.
Самотньо бродить моя душа,
Але це знає лише імла...

Велична жриця моїх самоутопій,
Я знаю твій замкнений гомін,
Тихий свист і солодкий міраж
Молодих, червоних піонів.
Твоя влада - зиск мого імені
Що властвує тихим стражданням.
Що так довго лілеїла мати
Тобі віддаю свою молодість
Всі вірші пишу для тебе,
Прокурена душа хворого поета.
Я твоя жертва, найкращих страждань і поезій
Твоя грація обвиває мене, як колюча акація
Мої руки побиті об стіни розпечених гратів.
Що страждають від твоїх мастурбацій
Сурові реалії і мінімум щастя
Люби мене, я пропаща.

Чай з ромашкою,
Червневий ліс,
Махну рукою
На море сліз

Тут недалеко,
Я знаю путь,
Люби шалено
Або забудь

Або втікай,
Тобі ж не треба
Пустий сарай
Під синім небом

Все що треба — вино й цигарки,
Цей вечір розділю із собою.
Я з собою простіше, на "ти",
Розпишу всі памфлети рукою.

Я сьогодні в спокусливій тиші,
Напишу про те, що болить.
В моїй голові ще бігають миші,
Та я досі ціную цю мить.

Я ціную все те, що не мав,
І ціную все те, що було,
Я за спокій усе би віддав,
Та той час ми напевно забули...

Скільки раз я казав, що люблю,
Скільки раз був в оманливім шоці,
Котрий рік я за чимось біжу,
Котрий рік переплетений скотчем.

Стільки часу загублено вдома,
Стільки снів непобачених тут,
Що не бовдур — на ньому корона,
Що не лідер, то повен отрут.

Я не жив, бо не бачив нічого,
Я не жив, бо так карта лягла,
Ти пробач ще несказаним словом,
Ти пробач за почуті слова.

Я піду й не вернусь вже напевно,
Я піду й заберу все, що мав,
Я вже знаю, що все це даремно,
Що даремно надію тримав.

Ліпше буде побути з собою,
Ліпше жити десь тут сам на сам,
Легше стати у лісі корою,
Легше вдатись забитим містам.

Вона

Для неї не існує слова "ні",
Вона не знає,що таке "не можу",
Вона не здасться, навіть якщо ти ,
Їй десять раз повториш , що не зможе.

Вона піде підкорювать вершини
Тоді,коли реально шансів нуль,
У неї є свої думки й закони
Яких не змінять навіть сотні душ

Вона не скаже,що її турбує
Вона не плаче,коли їй щось болить
Вона всю біль притише і вгамує
Підніметься і знову полетить....

Весна

А я люблю весну так тиху і чарівну
Так ніжну і пахучу
Так свіжу і нову.
Я так люблю весну - цнотливу і невинну
Таку гарячу і таку п'янку.