Я знаю, що кохання наше
Розтане, як на сонці перший сніг,
А зараз я кохана, я кохаю,
А може це крізь сльози сміх?
Та я не хочу, щоб ти бачив слоьзи,
бо ти промінчиков ввійшов в мої світи.
І на вогнем розпеченій дорозі,
Немов ковток холодної води.
Я знаю,що усе це марно,
Бо не своїм - чужим живу життям,
Та я тебе у них не відбираю,
А просто тимчасово не віддам.
Твоя доля – вільний птах
Летить у хмарах над морями
І може ось подасть нам знак
Що ми розлучені вітрами
Цей вітер злоби і неправди
Нас розлучив с тобою двох
І ти пішов уже назавжди
І соловей в гаю замовк
І лиш одна в осіннім гаю
Зі сльозами на очах
Самотньо зиму зустрічаю
Бо без неї ж тут ніяк
Рідна зимонько-зима
Серце моє плаче
З щоки униз тече сльоза
І він пішов назавжди