Вірші

Встигла закохатись

Люби мене ніжно, палкими літами,
Вогнем сонця люби і моря вітрами.
Колір очей твоїх карих люблю до нестями
І ніч нашу темну, укриту зорями.
Пам'ятаєш ту мить, що палала вогнями?
Коли серце твоє цілувала губами,
Коли я сказала, що відчуваю:
З тобою про реальність життя забуваю.
Солодкі цілунки твого "ти красива",
Здавалось, ніколи не була так щаслива.
Нагадаю тобі, що час нам прощатись,
Мабуть, не варто було: встигла я закохатись...

Сімейне щастя наше

Ти скажеш: "привіт" на моє "прощавай",
Мене що кохаєш за правду вдавай.
Брехня твоя - мої догани,
Сварок гучних діють вулкани.
Ти любиш мене - я люблю життя,
З тобою лиш сльози - моє майбуття.
На коліна знов станеш, будеш просити,
Дурепа - я знову прийму твої квіти,
Ромашки красиві: як їх не прийняти?
У воді мого нещастя будуть стояти.
Ти скажеш, що винна у крові й синцях -
Прошепочеш мені на вухо в гостях.
А я промовчу про біль від синців,
Адже за словами старих мудреців
Не можна виностити сварок з хатини
І, що щастя жінки в чоловіку й родині.
Беззвучні мої крики "Горіти тобі в пеклі!"
Сімейне наше щастя, я - ми вороги запеклі.
Кайданням страху сковане серце жіноче
І кіт сумно на колінах муркоче.
Родина в нас є: байдуже за вікном сонце чи злива,
То чом щастя є, а я - нещаслива?

Печальне море

Я стояла з тобою
На краю синього моря
Ти дивився в даль
А на моєму серці горе
Забери ж море всю печаль
Та віднеси далеко в даль
Я не хочу більше жити в цій війні
Та вихід є— тримай
Піти самій у даль, щоб змити всю печаль
Але душа не вимиється ніколи
Від жаху, що настав
А серце немов сталь
Не лишається живого місця
Колись можливо відійде печаль
Та не назавжди
Знайдеться той, хто тишу всю порушить
Та дорого буде від цього відійти
А в серці знов зародиться печаль…

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА

Горить кривавая Москва,
Вогнем загублених життів,
Немов свіча із воску й зла.
Більш не знайдеться тих світів,
Де "їх" назвали би людьми.
Тож не шкода їм навіть тих,
Що полягли у полі їх чуми.
Через серця від совісті пустих.
Вони бажали нас скувати
Кайданням смутку і страху,
Коли не здатні свого розірвати,
Їм на насильство вистачило духу.
Ганебні крадії, ґвалтівники,
Однаково нас не поставлять на коліна.
Землі цієї ми захисники,
Отож борімося, все буде Україна!

Думки

Як оговтатися від набридливих думок
У чому сенс життя, війна, любов і інші теми
Про подорож до вічних як цей світ зірок
Про світових зірок і тих про кого пишуть меми
Про рівень прожиття, духовність і байдужий світ
І знову про війну і про кохання
Чи й справді все згасає десь на склоні літ
Про музику чарівну і єднання
Порвати б на шматки все чорне із життя
Щоб сяяли навколо зорі й муза
Щоб щезла смерть святих поринув в небуття
І щоб з тобою були вірні друзі
Поринути б в любов і пити до схочу
Насититися нею до безтями
Життя щасливе всім я в світі наврочу
І завжди щоб живими були поруч мами

Everything u said

Але станом на зараз — війна.
Не питай, чом ночами не сплю,
Чим сполохана містом блукаю,
Захлинаючись кров’ю зі сміху.
Як зозуля дротами на ранок
Підлатаю спотворену стріху.
Сповиваю духовну основу
Непорушне ідейне гніздо.
Щодо завтра провадимо мову,
Зігріваючись терпким вином.
Ти благаєш про смерть в безгомінні,
Я живу серед попелу мрій,
Чорних рук, білих крилець сплетіння,
Пристрасть серця, невпинний двобій.
Як вертатимеш в грудні додому,
Не полиш полуниць і квіток.
Мені лячно дивитися вгору,
Я нажахана смерчем думок.
І все те, що колись ти промовив,
Відтепер лиш суцільна луна.
Щодо завтра провадимо мову.
Але станом на зараз — війна.

Велична жриця моїх самоутопій,
Я знаю твій замкнений гомін,
Тихий свист і солодкий міраж
Молодих, червоних піонів.
Твоя влада - зиск мого імені
Що властвує тихим стражданням.
Що так довго лілеїла мати
Тобі віддаю свою молодість
Всі вірші пишу для тебе,
Прокурена душа хворого поета.
Я твоя жертва, найкращих страждань і поезій
Твоя грація обвиває мене, як колюча акація
Мої руки побиті об стіни розпечених гратів.
Що страждають від твоїх мастурбацій
Сурові реалії і мінімум щастя
Люби мене, я пропаща.

Що поєднало наші голоси?
У світі, де не має звуків
Де лиш пісня у останню путь.
Веде тебе туди, де всі вони не мали б буть
У цьому світі нас не знайти,
У цьому світлі ми і є, вогні
Просто довірся мені,
І хай довіра - це те, що тебе вб'є
Закрий очі і повір мені.
Ми розчинимося в темряві
Там нас нікому не знайти.
Ми розчиняємося в музиці,
Ми і є прекрасна музика
Музика, що лине з твоїх уст до мене-
Поєднала наші голоси,
У світі, де нас не знайти.