Вірші

Я скучила. Не знаю нащо і чому.
Ось так от тредій день скучаю.
Сьогодні допиваю восьму чашку чаю.
Знову занурююсь у цю пітьму.

Встала сьогодні о п'ятій ранку.
Незвично для мене, сон я люблю.
Йду. Знову не чекаю сніданку.
Пекучим сонцем себе обпалю.

Ночами тепер мені погано спиться.
Як засинаю, то вже майже три.
То кошмар якийсь знову насниться.
То дують в вікно холодні вітри.

Мені сьогодні не снилися сни.
Значить ти сьогодні не снився.
Знову чекаю швидкої весни.
Коли ти ще на мене дивився.

Я скучаю. І це вже не вперше.
Мене рятують від цього дощі.
Забуду про тебе тільки умерши,
Коли забуяють перші кущі.

А щастя є. Й воно десь ходить поруч.
Воно в усмішці лагідній батьків.
У дзеркалі, мерщій дивись праворуч.
В очах не згасне понад сто віків.

В очах маленької дитини - щастя.
Глибоких, голубих очах.
Шукати треба. Вірю, що все вдасться.
Шукай те щастя у своїх думках.

В душі глибоко десь воно завмерло.
Мета твоя - скоріше віднайти.
Шукай, допоки ще не вмерло,
Ще зможеш полюбити ти.

Воно в очах коханої людини.
Ти зрозумієш і побачиш враз.
Не зможеш випутатись з павутини,
Відчуватимеш його щораз.

І я шукаю, мрію віднайти,
Ті очі, що залишаться зі мною.
Не злякаюсь, зможу підійти,
І щастя св'оє розділю з тобою.

З тобою бути,я хочу завжди,
Щоб в старості гріли наші спогади.
Щоб руки твої мене обіймали,
Щоб губи твої мене цілували.
Щоб квіти ти тільки мені дарував,
Щоб люблю й кохаю, мені лиш казав.
Щоб темної ночі коли я боюсь,
Я руку тримала твою, а не чиюсь!!!

Дай Боже миру нашій Батьківщині,
А розуму політикам і сили
Військовим козакам країни,
Щоб стримали кордони України.

Щоб мати пригорнула сина,
Щоб батько гордо по селі ходив,
Щоб діти жили у цілій родині
І, щоб військовий кожен би вцілів.

Щоб брат на брата не підняв би зброї
Не грає ролі де би він не жив,
Щоб не забуті були би герої
Хто голову за Неньку положив.

За ради волі й вільного повітря,
За ради матінки землі,
Ми маємо вклонитись долі
І хлопцям тим, що полягли.

На полі бою у краях Донбасу
І на майдані тій Небесній сотні,
Що нас звільнила від злочинця аса
І показала шлях той незворотній.

Дай Боже ясного нам неба
І жити дай нам за свої,
Війни в країні нам не треба
Уклін героям до землі.
Автор Графов Михайло Євгенович місто Чернівці.

Можливо, це викличе хронічний жах
Та я вже стою у вас на п'ятах,
Рахуючи дохід не у жалюгідних зарплатах,
А зазвичай у людях, або життях.

І мої ідеї не помістяться у вас в головах,
Не шукайте прощення в численних листах,
Бо правди немає в ногах,
Як і мене у ваших невільних рядах.

Тепер я вільний наче вогняний птах,
Не тільки на цих сторінках,
Бо зміг розібратися у власних думках,
Розкиданих у моїх віршах,
У не зовсім вдалих рядках,
Сховані у однотипних римах

Хто хоче мене притиснути по боках,
Я змушує йти, оглядаючись, по сторонах,
Розуміючи, що ваше життя у моїх долонях.
І вам вже не сховатись у далеких містах,
Посеред бездомних, на вокзалах, в вагонах,
Перельотами на вантажних літаках.
Бо моє обличчя назавжди у ваших очах,
А ножі, малюють, вам річки по руках,
Чи стирчать як волосся, у спинах,
Звільняючи кров, що бігає в венах,
Як ви раніше по своїх проблемах.

А ведь всё могло бы быть иначе...
Мы могли бы жить на разных континентах.
Я бы гривны в магазине брал на сдачу,
ты бы нищим на улице давала бы центы.

Я мог завтракать глядя на башню Парижа
Ты в вечерней прогулке, по теченью Невы
Я с кавказских пригорий, всё ниже и ниже
Ты - туда, где сбываются детские сны

Наблюдая закат, из окна самолёта
Ты бы думала о Византийском вине
Я с упряжкой, на санях, искал бы кого то
Или на пляже, в солёной воде

Ты спасать бы могла пострадавших в Непале
Ну а я с автоматом в ужасной войне
Пробираясь сквозь джунгли, воюя с ветрами
А может быть в Риме, с бокалом в руке...

Но на небе Господь рассудил всё иначе
Сдавая нам карты в этой игре...
Я выиграл партию, не мог я иначе
Ведь Джокер давно в моей левой руке

Ты Бог! Ты Всё! Ты здесь! Ты всюду!
Ты в каждом биении, в каждом глотке
И Дом будет там, где с тобою я буду
Хочу до финала, рука чтоб в руке!

Детей что бы много, в субботу на дачу
Пройти все невзгоды спиною к спине
И знаешь, теперь я поверил в удачу!
Дождался! Она улыбнулась и мне!

Казалось что жизнь утратила краски
Что белый чернеет, а серый молчит
Что в жизни не нужно мне девичьей ласки
Но если ты рядом, то сердце звучит

Звучит от того что снова мы вместе
Что снова целуешь, и хочешь обнять
И знай, я дождусь, и ты будешь невестой
Осталось немного совсем подождать

"ГОРИТЬ МОЄ ЖИТТЯ"
(2018)



Горить моє життя
Вогнем палає сердце
Любов— лише сміття
Яке, на жаль, немає сенсу.

Горить моє життя
І очі тонуть в океані
В душі незрозуміле почуття
Яке ховається в тумані.

Горить моє життя.
Душа кричить від болю.
Знайти не можу укриття,
Щоб врятувати долю.

Матусю моя, рідна ненька,
я лину до твого серденька.
Тебе міцно так, обіймаю,
ти краща на світі я знаю!

Пробач, що ночей не доспала,
мене ти до ранку чекала.
Пробігли так швидко ті ночі,
чому ж все засмучені очі?

Цілую твої я долоні,
цілую посріблені скроні.
Та голову низько схиляю
тебе більше всіх я кохаю!

Ти для мене найкраща перлина
я твоя неслух’яна дитина.
Я без тебе сумую рідненька,
Будь зі мною завжди, моя ненька!