Вірші

В моїй душі весна

А в моїй душі весна,
Ти прийшов в моє життя.
Як сонце,як ріка,
як сяйво зір у небесах.
Ми зовсім різні,я це зна
І ти один,і я одна
Та може щось нас поєдна
Моя любов до тебе велика
Та час іде,в душі-печаль
Ти все забув,я-ні,це знай
І знов зима.В душі зима.
Ні тут,ні там тепла нема,
Можливо все це є дарма,
Та ні,надія в серці ожива.
Що ми разом,Він і я.
Тому що Він - моє життя.
Нажаль,це недосяжна мрія.
І знов зима.Серце і душа
так гірко плаче,бо усе дарма...

Інші люди.Інший світ
Все чуже,поглянь довкола
Й ти далекий,сам не свій
Ти не той,не та розмова
Серце плаче.Біль не стих
Хоч колись все було добре
Повернися,озернись
Я ще та,побудь зі мною
Ти мовчиш та десь ідеш
А я слідом за тобою,
Але щось у серці жме
Ти показуєш рукою
На той шлях,що ти обрав
Я тебе не відпускаю
Знаю,все буде гаразд
Адже я тебе кохаю.

А я чекаю, я буду

Вітер розносить собою листи,
Я захопивсь від твоєї краси,
І може більше знайдеться конвертів,
В незнайомих місцях,
Ти в моїх снах,ти в моїх снах


А я чекаю,я буду між тенетами слів,
А я знайду до тебе шлях
в небеснім ключі,
І промінь впаде тобі на коси,
А я не знаю,що зі мною відбулося,
Ти в моїх снах,ти в моїх снах
тепер назавжди


Небо пильно,слідкує за мною,
Рахує кроки,зроблені з тобою
В повітрі пахне осіннім,вечірнім дощем
Я відчуваю,що буду тобі плащем

І біля твого вікна, розмалюю сніг,
Жовто-гарячим кольором із моїх снів,
Я стану сонцем твоїм,сонцем твоїм

*Життєво*

Ви скажите, що я жартую,
Ви скажите, що я черства,
Та зрозумійте ви й мене - невільну,
Що я в полоні свого ж майбуття.
Я би хотіла вільнішою стати,
І білі, чисті крила знов дістати:
І відлетіти туди- в небеса.
Так, це щира правда - я стала фальшива,
неадикватна , зла і молода...
Та зрозумійте - не одна я в цьому винна,
тут винен світ, що недавав мені життя!
Хтось по дорозі йде щасливий.
Когось чекає вдома вся сім'я.
Хтось жити хоче, просить про здоровя,
а в мене думка:" Як піти з життя?".
Звісно, я ще замаленька,
щоб думати про різну маячню.
Але наскільки світ жорстокий ,
що наші люди йдуть в дорогу з милом і шнурком.
Багато хто читав мені моралі,
про різні речі, й як прожить життя...
Я скажу чесно, марні ці розмови,
що не дійдуть до мого почуття.
Шановні мої, я не є святая,
і виправдовувати себе я не бажаю,
та пошкодуйте, не мене ,а тих дітей,
які чужую тітку , назавають-"мама"...
Я бачу все, хоч часто я мовчу...!
Чому мовчу? Бо вірю , що не довго,
ще буде злість на цій землі,
і фальш за спиною, у всього нашого народу!
Бажаю вам одного, люди добрі:
Не продавайте душу сатані!
Живіть ви так, не бравши приклад з друга,
бо він не завжди є ваший фанат...
І ще також хочу додати,-
бійтеся зради, фальші і брехні,
бо ці гріхи не завжди тягнуть в небо,
а ще простіше- впустять до землі.
Також любіть не тільки своїх,
вони і так уже щасливі ,-
бо у них є ви!
Любіть ви того ворога невпинно,
який спокою незна на землі.
Чаруйте, кохайтесь, прощайте-
це так прекрасно- з цього майбуття!
І ще одне, не забувайте друга, який за вас віддав би пів життя!

***

Мамо, скажи мені:
-Чому я не щаслива?
-Чому вмираю я ночами цими?
-Чому кохаю до нестями я людину,
коли не знаю , що таке любов?
Мамо, ти зрозумій мене,
Я вже не можу більше жить на світі...
Грати театр, посмішку вдавати...
Робити вигляд, що усе прекрасно,
Но а сама не спати ночами,
Бо хочу ридати...
Так, треба жити, і навчить триматись
Но я вже не хочу, бо пуста душа
Хотіла б я мамо, назад повернутись
Та більш не можу, бо уже не та😔😿

Забула вже вона

Зацвів тюльпан червоний як та кров
І ромашка зацвіла біла як той сніг
І покохала я напевно знов
Та чи зміг покохати він?

Цвіте усе весна буяє
Затигла прохолодна й зла зима
А маленька дівчинка не знає
Що кохання взаємного нема

Життя летить мов листя з дерев
І час не зупинити ні на мить
І чути десь пораненого лева рев
Йому також щось у душі болить

Болить душа та не вщухає
Болить щодня щомісяця постійно
А дівчинка так сильно вже кохає
І у душі немов на час спокійно

Курить часто. І гуляє лиш сама
Ходить пізно вечорами одинокими
Адже віри у життя нема
І малі рани здаються широкими

Маленька дівчинка наївна
Вона не знає ще всього
Мале дівчисько йому вірна
І думає що втримає його

А він піде й саму залишить
Піде ні сказавши ані слова
Про їх любов вірші напишуть
Як він згадав та лиш забула вже вона.

Про козака

Милий козаче
За тобой родина плаче.
Чом ти їх покинув,
За небо край полинув?
Шукав же ти долю,
Шукав же ти волю,
Але найшов лише кінцеву дорогу.
Мати плаче за тобою,
Сльози проливає.
А ти козаче
Лети,лети,
Прощай,прощай.
Про рідний край ти не забувай.

Не снилася

Напишу вірш щоб ти мені не снилася,
Бо дуже страшно спати так,
Й нехай в тім сні ти вірною лишилася,
Та всеодно той сон поганий дуже знак

Ти скажеш, що від тебе я відрікся,
Вогнем спалив давно усі мости,
Але згадай, не сам коханням я попікся,
А зрадою й брехнею обпалила мене ти.

Нехай судити буде мене доля,
За те,що щиро я любив,
Якби напевне була моя воля,
То я б тебе у своє серце не впустив.

Пробач, вже не залишилось варіантів,
Ти змусила мене піти,
В твоїх очах побачив я багато фігурантів,
Мене на них свідомо проміняла ти...

Я знаю,знову ти когось полюбиш,
Присвячена буде йому душа твоя,
І обдуривши своє серце приголубиш,
Його,з бажанням щоб то був не він а я...

Тепер я спогад,все як ти хотіла,
Зійшли сніги,прийшла моя весна,
Тепла тоді ти мого просто нехотіла,
А зараз - вже й мене тепер нема..

nzr