Нічна казка
Синіє небо місяць сяє
а ми прогулюємось вдвох
і серце дивно калатає
і соловейко тьох тьох тьох
пустують лавочки надворі
сіяє місяць в небесах
як світла крапелька у морі
відображаєтся в очах
темніє зіронька палає
прекрасні вулиці в тиші
ця темрява все огортає
і чутно як шумлять стрижі
чудове гарне нічне місто
до ранку буде так сіять
на жаль уже занадто пізно
пора іти відпочивать
Автор вірша: Анна Ходіс
Beautifulfairy1
Прокляте життя
Немає часу. Тремтить природа
Завмерли річки і не співають пташки
Знищені будівлі від вибухів, вижити лише спроба
Вибиті вікна і розбиті чашки
Немає життя, скрізь понурі лиця
У містах і у скверах дерев'яні хрести
Не співає а плаче в сквері тім горлиця
Поміж могил кружляють криваві стежки
Плаче там дитя і гукає, мамо
Та не чує мати наче тихо спить
Розірвана катом під церковним храмом
Прибігла до бога, так душа болить
Там на сповіданні якась молодиця
Вся розбита горем пала долелиць
Носить попід серцем немовля Оксана
Та немає спокою, смерті лиш кортить
Познущались з тіла похотливі орки
Душу розірвали, в них нема Хреста
Як носить під серцем немовля когорти
Це її дитина, та душа пуста
Як родить дитину п'яного шакала
В чому завинило ненароджене дитя
Мала би ті сили, руки вже б наклала
Прокляті ті люди прокляте життя
Орех Владимир
Не закривай свої очі
Не закривай свої очі,
Не закривай свою душу,
Не припиняй усміхатись,
Якщо твої сльозі потечуть-просто поплачь,
Якщо твоя душа болить-просто покричи,
Якщо ти злишься-просто бий подушку.
Veronika Lidovska
Зупинись війна…
Зупинись війна…
Ми будемо кричати «Ми не хочемо війни! Та не хочемо воювати!»
Нехай солдати повертаються живими і здоровими до своїх родичів!
Ми хочемо почути такі слова «Україна перемогла!»
Наша країна маленька,але є таємна сила могутня армія
Наш презиндент переживає за державу і захищає ворота!
Ми сильні і переможемо любі ситуації!
Не сприймай мене занадто серйозно
Не сприймай мене занадто серйозно
Я не є твоєю місією
Щоб не мала супротив курйозний
У нашій життєвій ідилії
Не шукай свого порятунку
В моїх ніжних нічних обіймах
Ми завжди напрочуд милі
У пригодньо ліричних фільмах
Обійми мої плечі ніжно
Доторкнися своїми устами
Доведи мої думки неспішно
До екстазу гучними словами
Проведи мої геніталії
По своєму бурхливому тілі
Нас тримають на краю аномалії
Твої чакри безмежно спілі
Ти подай своє тіло річкою
Що спадає бурхливо водою
Запалай тремтячою свічкою
Та не май ні хвилини покою
Чи ми живемо так як заповів Христос?
Чи ми живемо так як заповів Христос?
Чи справді віруємо ми в ім’я Господнє?
Кого ми прославляємо: життя чи смерть?
І тягнемось куди: до неба чи в безодню?
Словами брата свого навертаєм до життя
Чи може лихословимо на кожнім кроці?!
Прощення просимо й приносим каяття
Чи може інше в нас в думках і в серці?
У кого вірим? Кому вірно служим?
За ким ідем? Спитатися б уже пора?
Бо прийде смерть і вже тоді не зможем
Нічого вдіяти, ні повернутися назад.
Тож даймо відповідь собі тут чесну
Оглянувшись назад на все своє життя!
Можливо неприємну і відверту –
Бо тут лиш мить – а там ціле буття!
Ruslan B
Коли нема більше надії
Коли нема більше надії
як жити далі що робить?
хоч є бажання різні мрії
та складно кожен день прожить
є почуття чекаєш дива
втрачаєш віру кожен день
вважаєш світ несправедливим
і слухаєш сумних пісень
коли не знаєш що робити
не плач повір у мабуття
ще зійде сонце щоб світити
і зміниться твоє життя
Автор вірша: Анна Ходіс
Складність життя
Буває складно - це життя
хочу вернутися додому
невже немає вороття
не подолати біль і втому
я хочу жити хочу жить
не час не місце щоб здаватись
настане й в мене щастя мить
не буду більше я боятись
втомилась я і сліз потік
та я родилась щоб боротись
я проживу свій довгий вік
не дам душі цій розколотись
все буде добре все мине
позбавлюсь і від цього лиха
за течією все пливе
життя ріка бува не тиха
все буде добре знаю я
і хоча віри вже немає
іду вперед у майбуття
А моє серце ще палає
Автор вірша: Анна Ходіс