Тихо, майже непомітно пустота
Тисне нею ж виснажені груди.
Істина-полинова й проста-
Більше як з тобою вже не буде...
Я до ніг тобі поклала все-
І тебе ж до нитки обікрала.
Кров по венах тихо біль несе-
А мене неначе вже не стало.
Поділитись би з тобою- слів нема...
Тільки пригорща думок-німа й вразлива.
Все як є...і ти- моя тюрма...
Вічна...і до болю особлива.
Заплющу очі….Забуття.
Я сплю…А уві сні – життя,
В якому ти і я –не гріх.
І не ховаючи від всіх
Тобі себе я віддаю
Даю беззахисність свою…
І сто разів тону в очах
Не озираючись…а страх-
В житті не тім-я просто сплю
Твій подих подихом ловлю.
Від щастя близькості болить.
І кожна, .кожна, кожна мить -
Неначе дар. Безцінний…мій…
Життя-дитина ніжних мрій…
В нім вдосталь слів і вдосталь рук,
Нема годинників,розлук-
Тебе безмежність…поруч я
Усім єством твоя. Твоя…
Сон зникне.Разом з ним життя.
І повернувшись з забуття
Тебе міняю на роки,
На не твоєї лід руки,
На непохитність сірих стін
І на полярність половин.
На спокою дешеву гру-
Здається трохи ще –й помру
Тебе міняючи на всіх…
Хіба ж не це ціна за гріх?
Мінять тебе,себе ділить?
І кожен подих,кожну мить
Хотіти розчинитись в сні…
Де тільки ти…Прости мені.
За твій неспокій,за печаль
І за сумління пектораль.
За необдуманість мою.
За те,що я тебе люблю.
Що те кохання?
задаю собі питання,
це безкраї гори почуттів
дорогою стане тобі мить
коли він візьме й поцілує тобі руку
коли пригорне він тебе до себе
і шепне тихесенько на вухо
-Я за мить з тобою все життя віддам
-прийдеш ти додому
думаєш про нього
всюди шум ,а ти не чуєш ,
бо про нього думаєш!
Сидів я на березі моря
Чув як хвилі шумлять на весні
І сльоза покотилась від горя
Від того, що сиджу в самоті.
О, як важко самому іти по-житті
А тим більше в чужій стороні
Де нема тобі близьких людей,
Людей - яким міг би довіритись ти.
Та я вірю, настане колись
Довгожданний той день
Коли доля з"єднає в обійми
Двох розлучених часом людей.
Одні говорять,що любов це казка
Це не реальний і прозорий світ
Розкриєш очі,краще глянеш
І все зникає наче сніг.
Хтось інший твердить,що це мука
І що любити важко.
Бо люблять тебе,чи любиш ти,
Усе одно страждання є.
Хтось взагалі не вірить
в те,що кохання є
Можливо колись і повірить
Та цього не знатимемо ми.
Звичайно всі люди праві
Сперечатися сенсу немає
Одних воно страждати заставляє
А іншим хмару щастя посилає.
Комусь приносить нещастя
Тільки біль і тугу
А хтось літає від щастя
І співчуває тим хто внизу
Так хто ж відповість нам точно
Що ж це за таке почуття???
Можливо ілюзія казки
Привязаність чи страждання???
Та тільки одне знають всі
Що коли любиш то в душі,
Метелики літають,а світ з під ніг тікає.
І це прикрасне почуття
Всі називають без вагання - КОХАННЯ!!!
коли на небі зникла перша зірка
і прмінь землю вперше обійняв,
ти відчинив в кімнаті своїй вікна
беззахисний від долі різких вправ
коои в полуень зтось тебе спитає
\"чого ти хмурий, що не так, скажи\"
ти розгубишся що хтось впізнає
в твоїх очах краплину самоти
тоді з вечірнім вітром зрине спогад
про юність твою і оте дівча
що кинувши на тебе вперше погляд
розбурхало цікавість що спала
відтоді ти втрачав щодень свій спокій
пройшов вже час і так змінився ти
але чому, чому крізь стільки років
згадалась мить в яку ти втратив сни
любив її ти довго та духмяно
втрачав від неї голову і сон
а її очі каро-полум\'яні
тебе тихенько повели в полон
пройшов вже час, та чом крізь цілі роки
тобі мов вперше закрутився світ
ти за спиною чув ті ж самі кроки
той подих, тих же мрій політ
ти обернувся, не впізнавши спершу
оту, що так п\'янила юну кров
вона всміхнулась, було пів-на-першу
так і пішла собі, прокинувши в тобі любов.
Живу, люблю, і так скучаю,
На зустріч нашу я чекаю.
Чекаю я, і я сумую,
Коли ж вже погляд твій відчую..?
А я живу, і просто мрію.
Про мрії наші щасливії,
Про щастя разом із тобою,
Хоч і сумно буде зимою..
Тепер знайшов я сенс життя,
І лиш одна мета моя,
Я хочу щоб здійснились мрія,
Так хочу буть з тобою я..
Іван Обриський
ПРО НАС
Любов жива у нас з тобою,
Гуляли сніжною зимою,
Ішли по вулиці щасливі,
Ще зовсім юні і красиві.
У парі добре,ми це знали
І ранок разом зустрічали,
Були хорошими стосунки,
Розмови теплі,поцілунки.
Весною квіти дарував,
Тебе ласкаво обнімав.
Високо в небі зорі ясні
Недовго сяяли і гасли.
Пливли у човнику рікою,
Заснули тихо під вербою.
І схожий сон приснився нам,
Що ми заходимо у храм.
У ньому тиша,світло ясне,
Палає свічка і не гасне.
І гарний ангел нам сказав:
ПОБУДТЕ ТУТ,Я ВАС ЧЕКАВ.......