Не дзвониш,ну й нехай - не треба
та не проси терпіння й ласки
як ти до мене хилиш небо
так я тобі відкрию казку
та не питай тоді: "що сталось?"
коли в якусь ти мить зустрінеш
-кусок любові обірвалось,
-та що тобі,ти й не помітиш
та знай, чим більше часу згаєш
на когось збоку, не на мене-
то своє щастя проморгаєш
мене не стане біля тебе.
Як виходить сонце
як зеленіють луги
як розцвітають ромашки
так цвітеш і ти!
Розцвітаєш,доросліша стаєш
посмішка твоя все ясніш
очі твої небесна блакить
дивишся в них і тонеш!
То як грім в степу гуркоче
Бється моє серденько
зраненька до глухої ночі
Бється не здається-
кровю стікає
Кохана,кохана моя мила-
кохана моя люба,
памятай про мене
памятай моє серденько
яке до тебе лягло.
Вітер хмари на північ жене,
Пахнуть втомою мокрі дороги
Не питай,чи кохаю тебе
Я не можу сказати нічого.
Не питай про забуту печальЮ
Що живе у виснажливих снах
Я розбила образи холодний кришталь,
І побачила щастя у твоїх очах.
Вітер хмари на північ жене,
Пахнуть втомою мокрі дороги
Не питай,чи кохаю тебе
Я не можу сказати нічого.
Я давно вже не маленька.
І кохаю я давно,
І тече сльоза маленька ,
Скільки болю завдано...
І за що?
За те що я кохаю?
За те що вірною була?
За те що все життя блукаю,
Немов примара лісова.
Я люблю гуляти,там де хащі лісові.
Де вітер мов живий колише віти сумні.
Де тече спокійно,тихо,неначе музика яка...
Прозорий потічок чистої води.
Де квіти простягають свої пелюстки,
І неначе говорять
Сльози зітри.
І тоді все міняється
Неначе все усміхається,
І серцем спокоєм заливається.
І взимку так буває,
Тільки сніг вже надихає.
АВТОР...Василів Юлія Романівна.
Про тебе думаю і мрію
До тебе думкую я лину.
Зустрічі з тобою я бажаю
І немає часу плину.
Хочу я тобі сказати:
Мила, ніжна, незрадлива.
Тебе я хочу обійняти
Моя дівчино красива!
Хочу в очі тобі заглянути,
І в їх бездонності тонути.
Не виринати, потопати,
Частино тебе ставати.
Тобою хочу милуватись,
До тебе ніжно доторкатись,
Разом із тобою посміхатись,
І рум’янцем наливатись.))
Тебе я хочу цілувати,
Губ твоїх торкатись.
Хочу обіймати і не відпускати,
З тобою завжди залишатись!
Та все це мрії і мої бажання.
І це бажання – ти одна,єдина!
Неповторна, скромна, чорнобрива.
Ти – моє кохання!!!)
Дмитро Затайдух
Той, которая не узнает...
Буває так, що слів не вистачає,
Щоб доказати те, що головне.
Буває так, немов ідеш по краю
І через мить утратиш все, що є.
Буває так, та тільки не сьогодні.
Слова я знав, але навіщо ви?!
Навіщо їй порив безглуздої любові -
Малі слова для чистої краси!
Я змовчав, я не зміг збрехати.
Пробач мене.. Ти згодом зрозумієш все.
Кохати вічно я не зміг пообіцяти,
Але до смерті пам'ятатиму тебе.
... от того, который не забудет
Не плач моє яскраве сонце.
Чому душа твоя болить?
Коли підуть дощі в віконці,
Я буду поряд, щоб зігріть.
Я заберу весь холод в тебе,
Й розчиню повність в собі.
Й твоє велике серце в мене,
Буде одним, одним в житті.
Віталій Мочарський
Сидіти поруч, очі в очі,
Не помічати все навкруг,
Лиш відчувати теплий дотик,
І ніжний поцілунок губ.
І просто взяти руку в руку,
Де є безмежна тишина,
І розмовляти серця стуком,
Що заміняє нам слова.
Оце, напевно, є кохання,
Яке не хочеться втрачать,
І хто відчув таке бажання,
Той може гори підіймать.