Тисне нею ж виснажені груди.
Істина-полинова й проста-
Більше як з тобою вже не буде...
Я до ніг тобі поклала все-
І тебе ж до нитки обікрала.
Кров по венах тихо біль несе-
А мене неначе вже не стало.
Поділитись би з тобою- слів нема...
Тільки пригорща думок-німа й вразлива.
Все як є...і ти- моя тюрма...
Вічна...і до болю особлива.
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись