Немає слів... Немає прози
Немає ніжності в очах
Це час якогось передгроззя
Болить душа, немає втрат
Байдужий радісний світанок
І райдуга вже не така
Не знає місяць горностайок
Часоплин зник... Марні слова
* * *
І... завжди повертаємось на початок
Щоб згадати, знайти і сказати люблю
Ті місця, що залишили в нас купу згадок
Не забудуться і підуть по життю
Ми щораз починаєм з початку
Кожен день, кожна мить - новий старт
І закінчивши малювати квадрати
ми йдемо наугад
Та, буває ми згадуємо знову,
Звідки ми і чому ми прийшли
І тоді, знову згадуєм мову
Якою спілкувались батьки
Ярема Анна
Для головного
Всі люди у сажі,
Немає вже чистих.
Тепер усі грязні,
Тепер усі грішні!
І дим замість легких,
І кров вже не чиста.
Земля вже не світла-
Вином вона вбита!
Немає дітей вже-
Вони вже дорослі.
Немає дорослих-
Вони наче діти.
Немає стареньких-
Вони вже на небі.
Дощем плачуть гірко:
- "Рятуйтеся діти, тікайте з планети,
Вона вже не чиста, а кров'ю залита, і в крові, як в лужі купаються "свині", що землю цю вбили, її вони з'їли, її і добили, і фаршем зробили!"
Війна тут як свято,
А люди забава.
Вмирають герої-
А свині в палатах.
Вмирають герої-
Заради забави!
Щоб свині в палатах-
Сиділи в халатах.
Й сміялись над нами,
І над бійцями,
І над землею,
Що їх захищала.
Яка вже побита-
Неначе каліка!
Стікає вся кров'ю-
В ворожих набоях.
І все ради сміху,
Все ради сенсацій,
Все ради забави-
Для свиней в палатах...
Тетяна Івахненко
Краса
Щось давно не дає заснути,
Закриті двері, і стогін глухий.
Хотів би більш не чути,
Але він проникає, стрімкий.
Крізь всі клітини тіла,
Не закривай свої вуха,
Він лунає зсередини,
Закритий і надовго забутий.
Дозволь історію описати,
Яку приховують від тебе.
Нас небагато, щоби розказати
Ти впізнаєш руку, біля себе.
У момент, коли самотній,
Покинутий, втомлений погонею,
Розуміння приходить, погодься,
Коли готовий відкрити двері.
Я розкажу тобі про минуле,
Ми народжені у великій любові,
Для життя її сильно потребуєм,
Заспівай і ти разом зі мною.
Послухай, вже немає плач'у,
Все стихло, але ж уважніше,
Здається тембр як твій, я мовчу,
Зовсім близько, напевне мариться.
Ніколи не бачив більшої краси,
Ніж за цими дверима, всюди світло,
Хочеться знову потрапити туди,
До місця таємного, живого, непомітно.
Самотня Самотність
Чужі
Ми боїмося місць де зросли
Замикаємося у домівках
Є певні речі, що зробили нас
Вже не такими як раніше
І те що лишається нам,
Невидимо блукати вулицями
З острахом поглядати на перехожих
Шукати примарні надії
Вмикати занадто гучно музику
Щоб не чути голосів закоханих пар
Ми не маємо власного голосу
Залишені осторонь, служимо вам.
Приниження стало нам одежею
Що ховає під собою гріхи
Ми знаходимося поза різними межами
Поряд, ми інколи зовсім чужі
Життя!!!!!!!
Життя!!!!!!!!
Воно біжить немов стрімка ріка ,
А ми, дорослі люди, цього не помічаємо.
Життя прекрасне!!!!!!!!!!!!!!!!!
Воно,як швидкоплинна мить ,
Ніколи не стоїть на місці!!!
Життя прекрасне !!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Навіть тоді, коли пережив потрясіння ,
Тому що є різні повороти життя, де випадаєш із сідла !?!?
Життя прекрасне!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Хоча, інколи, дивом життя здається,
Бо, не все в нім розумію я .
Життя прекрасне!!!!!!!!!!!!!
Навіть тоді, коли наді мною хтось посміється...То пусте! Я вмію прощати!
Життя прекрасне!!!!!!!!!!!!!!!
Хоча, інколи капризне!!!! Вносить свої корективи , і болі в ньому є достатньо...
Та СЮРПРИЗІВ у ньому вистачає..!!
Випробування
Усе ти маєш витримать в житті,
І біль, і втрату, і розчарування,
Зіграти на обірваній струні,
Повинно й нерозділене кохання.
Страждання твого острівець
То є твоя - рушійна сила
Дороги ці дає тобі творець
Про інше якби не просила.
Життя летить, а витримки все менше,
З очей твоїх, скотилася сльоза:
Подібне проживаєш ти не вперше...
Та сльози це лише - роса..
А ти подумай!Може стане легше!
Де оступилась?І чому все так...
Чому життя тебе все теше
І як вібдитись від його атак...
Піднятися і знову далі йти!
Слабак зробити так не зможе!
Повинна шлях ти свій пройти,
А хтось тобі у цьому допоможе.
Є в кожного споріднена душа,
І в кожного - своя підтримка.
Випробування коштує гроша:
І тут лише ми, - тимчасова перетримка!
Ти не дивись назад- загублене не повернеш;
Ціни своє ти сьогодення,
Тоді ти й щастя віднайдеш,
Умій любить! Умій просить прощення!
Viktoria Sakalosh(с)
Виктория
В минуле вже немає вороття...
В минуле вже не має вороття;
І в подумках, цю ношу не носи.
Бо так і промайне твоє життя!
Й майбутнє вчасно може не прийти.
Іди вперед! І не топчи назад стежину,-
Ти будь сильнішим, за бажання ці.
Життя летить у буднях безупину,
А ти його все ловиш... у висохшій ріці!
Ти не читай, уже прочитану сторінку,
Перегорни її, почни читать нову.
Лиш за прожите все - постав собі оцінку,
І не бери на себе, за когось іншого вину!
Ти залиши в минулому людей;
Які теперішнє уже твоє, не ділять,
І проведи до сьогодення паралель;
Адже не всіх одним тенетом мірять.
Міняється усе. Місця, та люди...
Міняєшся з роками навіть ти.
Та істина проста!Що було,- того вже не буде;
Що пройдено,- того вже не пройти!
...В минуле вже не має вороття...
Хоч як не змінюй, - ти обставини життя...
Sakalosh Viktoria ©