Вірші - Життя

Непереможна

Періоди в житті бувають,
Коли спустошена душа:
Коли сльози пронизають,
Коли болить сильно вона!

У ті хвилини ти так хочеш;
Розкрити душу...Будь - кому...
Чи маєш сили? І чи зможеш?
Ти закінчИти цю війну?

Сама собі і є противник;
Та борешся із усіх сил.
І ти шукаєш знову винних,
Хто обрізає тобі крил...

Сама себе ти на коліна,
Кладеш, й не можеш більш літать;
І так проходить кожна днина...
І сил нема де більше взять...

Такі періоди бувають,
І їх багато у житті.
Вони тебе опустошають,-
І заселяються в душі.

Втікати з відчаю не можна,
Прожити можна,- тільки це;
Собі лиш доказать ,- непереможна,
І розірвать страждань кільце.

Viktoria Sakalosh©

Дитинства слід

Я лину знов і знов-
Думками у дитинство...
Де дівчинка мала,
Розсипала намисто!

Де трепетна любов,
Яка оберігає-
А щире слово мами-
Її так зігріває.

Куди би не дивились,
Малі дитячі очі-
Крізь бачать лиш добро...
І не бояться ночі!

Туди де завжди тепло,-
І затишно душі...
Де погляди сурові-
А іноді й смішні...

Де безтурботні "ігри",
Без болі...і без сліз....
Та все ж...Усі проходять-
Через дитинства міст.

Залишивши частинку,-
Спогадів в душі,
Дитинство час від часу
Нагадую собі....

І їх не відібрати!
Бо воно моє!
Коли на серці сумно
Сил мені - дає.

Хоч воно й минає,
Та залишає слід-
А коли ти виростаєш,
Шле тобі привіт....

Viktoria Sakalosh ©

Життя дає тяжкі уроки,
І раптом крила відбирає на льоту.
Під цю тужливу, довгу ноту,
Що часом виливається в роки,
Воно і гордість ставить на коліна,
І сили зводить на нівець.
І часом думаєш: "Кінець..."
А ні, нова сторінка, шлях,
Який між тернами думок проляг.
Яким пройшовши, станеш ти сильніше,
Але ніколи вже не буде, як раніше.
Ніколи вже не буде, як колись.
Та не здавайся, вір, молись...
І коли втримаєшся на ногах,
Коли не пустиш в серце страх,
Душа пройде лавиною розчарувань,
І загартується вогнем випробувань.
Ти станеш йотою сильніше,
І вже не будеш, як раніше.
Лише надія завжди має тліти,
Не дай їй повністю згоріти.
Вона маяк серед життя,
Що проведе крізь небуття,
Що мужність дасть і нові крила,
Тож ти не бійсь, розправ вітрила!..

По тріщинах небес пішли удари грому,
До спраглої самотністю землі.
Стартують мрії з тихого аеродрому,
Покинувши протоптані щаблі.
І заклик жити розтинає тишу
І я з колін спинаюсь догори.
І вітер змін уже колише душу,
Дивись в своїх тривогах не згори!
Я ще навчусь щаслива бути,
Свої печалі я тобі прощу.
І всі незгоди дам забути,
І руки стомлено не опущу.
Безглузда ця війна уже втомила,
Складемо зброю, зложим крила,
Підпишем мир, достатньо ран,
Нехай любові змиє океан.
Чи дійсність це була чи просто сон,
Свободою просочений озон...

Заколише верба свої мертві віти,
Відлік стомлено спинить час.
Стільки смутку, що й нікуди діти,
Стільки тиші, а в ній обрАз.
Понесуть мене темні води
І омиють холодну печаль.
Я співатиму гімни й оди,
А вода тихо змиє жаль.
Змиє кривди і змиє горе,
Стане серце чистим листом.
По коліна знов буде море,
А погане все стане сном.
Я візьму акварель у руки,
Лиш яскраві барви довкола,
І слідів не залишу від муки,
По воді підуть райдужні кола...

Думи

Все частіше задумовуєся що життя минає
Що далі? Можливо і вічність
Здебільшого тягарем своїм підминає
Бадьорить як мураха у січні

Кидаючи погляд на своє минуле
Взагалі ти часом херієш
Не те щоб погано чи частково забуле
Все просто, буває хворієш

Життя пролітає порізане ранами
Чи тліє як фільтр сигарети
Кохання свого ми стаємо наркоманами
Навкруги всі знавці і естети

Чи й справді талановиті не бувають щасливими
Хоч справді багато проблемних
Топлять будення в оковитої зливами
Під гнітом життя днів буремних

Зникаючи інколи із країв географії
Нас знаходять між світом і часом
Замолюєм гріх у церковних парафіях
Усіляким зручним для нас засобом

Забувши, що у нас вже є

І як по-різному складається життя
Тут кома, крапка і чиїсь адреси
Суцільна путанита - записник буття
А де твої сліди? Підйоми, коми, креси?

Сьогодні думка - завтра мрія, казка
Сьогодні слово - завтра безліч справ
Виконуючи щось обов'язкове
Ми забуваємо про цілу купу втрат

Бувало й краще... Звісно, що бувало
Бувало й гірше, та куди про це?
Незадоволені, скликаємо конгреси
Забувши, що у нас вже є

Світ ділиться на за і проти
Ти , або тут, або тебе нема
Закони не диктують ноти
Вони забули вже й слова...

Хто як не друг...

Хто як не друг,
Тобі допоможе
Хто як не він розсмішити може?
Цінуй дружбу, вона лиш одна
Втратиш її втече як вода
Ми інколи не задумуємося як це дружити?
Розуміти людину, знати, жаліти....
Хотілось щоб дружба вічно тривала...
Але це, вода що помалу стікала....