Україно, моя люба, я тебе кохаю
І що ранку, і що ночі в думу поринаю.
Щоб була ти дужа, сильна,
Щоб була в полі зернина,
Щоб ти квітла й зеленіла,
Щоб душі була ти мила.
Щоб вставати в мирнім ранку
Й посміхатися на ганку,
Щоб ліси мені всміхались
І привітливо вклонялись.
Щоб світило нам всім сонце
Й заглядало у віконце.
Щоб у тій країні бути,
Що ніколи не забути!
Подаруй мені місячну темну...
Подаруй мені місячну темну
Вересневу замріяну ніч…
Спантеличену й ніжно-буремну,
У якій ми лиш вдвох - віч-на-віч…
Подаруй мені втомлену ніжність,
Блиск безумно-красивих очей…
І грудей білосніжну чарівність
З оксамитом тендітних плечей…
Подаруй мені втомлений ранок
І рожево-блакитну зорю…
Я люблю цей молочний серпанок
Й нерозбещену душу твою…
Юрій Цюрик
За спільну ідею і гідну долю,
За те, що хотіли здобути нам волю,
А як наслідок - заплатили пролитою кров’ю,
Віддали найдорожче в нерівному бою.
© Віталій Пиріг
На дворі дощ
із сумнівом дивлюсь в віконце
У серці холод у серці темнота
Лише матуся лагідно всміхнувшись
Добро пробудить у душі
веселий вітерець розвіяв хмари.
Якраве сонце в віконце посміхнулось
Весела різнобарвна райдуга тепло пробудить у серці
Насправді це лише уявлення.
А подивившись у віконце той самий дощ ті самі тужливі хмари
Ніхто ці чари не розвіє
ЛЮБОВ І ЛАСКА МАМИНА ПОВІК!
ВИБАЧТЕ
Голос
Ти, Україно, яскрава Зірка
Чому ж Твій Голос від сліз бринить?
Бо Ти не хочеш вмирати знову
Бо Ти не хочеш дітей ділить
Нащо кайдани, коли є віра?
Нащо гармати, коли є спів?
Тебе плекати, як діток мати
І Божа милість замінить гнів
Впадуть каштани на чисті роси
Вітри дніпровські схвилюють лан
А довгі коси, розкішні коси
Обіймуть ніжний дівочий стан
Кінець чудовий у мого вірша
Та знову Голос від сліз бринить
Не дай нам, Боже! Не дай нам, Боже!
Не дай нам, Боже, Вкраїну вбить!
Княгиня Ольга, князь Володимир,
Пречиста Діва й святії всі
Нам допоможуть, коли ми будем
Дітьми святої Київ-Русі
Людмила Савченко-Свящук
Героям слава!
України вільні люди
на майдан зібрались,
довести свої вимоги
мирно намагались.
Але влада та бандитська
миру не сприйняла
і на мирний люд майдана
яничар послала.
В чорних масках яничари
майдан змордували,
і героїв на майдані
снайпера вбивали.
Та герої на майдані
цього не злякались
дали відсіч яничарам
та й усій цій владі.
Не помогли президенту
й оті водопушки,
тисячами навезені
так звані тітушки.
Не вдалося банді влади
майдан розігнати
й проти власного народу
війну розв’язати.
Не зламавши дух майдану
влада затремтіла
й разом з своїм президентом
в Харків полетіла.
Планували там зібрати
бандитів країни,
Схід і Південь відділити
від неньки Вкраїни.
Та і це їм не вдалося,
герої з майдану
наздогнали їх в Харькові
і там дали жару.
Президент, як трус великий
на втікача вдався,
а за ним регіональний
весь його клан здався.
Ті, що вчора ще кричали
про свою могутність
на сьогодні критикують
президента сутність.
Від пахана Президента
вся його округа
відвернулась та згадила
його як хапугу.
Всі гріхи свої на нього
хочуть перекласти
ніби більшість їх невинна
у смертях нещасних.
На могилах убієнних
весь народ клянеться,
що пощади всім не буде,
це їм не менеться.
На майдані всенародно
всіх судити будуть,
яничарів, що стріляли
й тих хто їх підбурив.
Окрім того всі молились
і просили Бога
кари божої для влади
яка це спромогла.
Вічну пам’ять для героїв
майдан гарантує,
монумент усім героям
на площі збудує.
Школи, вулиці та площі
в містах де родились
іменами цих героїв
уже охрестились. 23 лютого 2014 р.
А пам’ятаєш?
як ми мріяли про море,
І цілували вітер прямо в очі?
«З тобою?...навіть в горе…»
Ти пам’ятаєш ті безсонні ночі…?
І парасольку,порвану грозою,
І чисте небо,мов із ванни.
Як спогади текли сльозою—
Оті банальності біля вокзалу…?
Ти не забув…я вірю…мушу!.
Напишу. Може навіть не згадаєш…
Та знову рветься в душу
оте прокляте—
пам’ятаєш ?...
Oksana Matsenka
Пройшли віки, та досі всіх бентежать
Жінки чарівні матушки-Русі.
Вони невтомно сяють мов зірки
В безмежному круговороті часу.
У вирії зірок, перлина незрівнянна -
Освічена та мудра - королева Анна .
Бог щедро дарував їй долю славну,
Яскраво вік минув князівни Ярославни.
У славнім Київ-граді народилась Аня.
Іриной звали матір , батька – Ярослав,
Він мудрим був, тож гарне виховання
Й освіту донці бездоганну дав.
Цій златовласій Київській красуні
Скорився трон Французький без вагань.
Великі справи Анни доброчинні
Сам папа Римський шанобливо відзначав.
Регіна- Анна гострий розум мала
Та королівством вправно керувала.
Їй хист дано було латинь та грецьку знати,
Читала Анна вдосталь, вміла лікувати.
Святе Євангеліє мудро дарувала ,
Його в подальшому як «Реймське» називали,
На вірність Франції на ньому присягали
Наступні королі Французької держави.
Ошатні храми будувала Ярославна.
Доньку та трьох синів зростила бездоганно.
Історики про королів французьких відзначають,
Що, після Анни, всі вони слов’ян коріння мають.