Кричати
Часом буває, що зовсім не знаєш
Чи покохав чи просто шукаєш.
Часом життя не дає тобі спати
І в голові заставляє кричати
І ти в думках цілу ніч засинаєш
Може кохаєш , а може не знаєш.
Ти починаєш слухати серце
Як воно скаже , чи варто все це...
Часом є страх і невіра у все.
Голову й думки знову несе
І вже не знаєш ,що маєш робити
Думати серцем чи думкою жити...
Знаєш? багато можна сказати
Що у думках... весь час щось шукати.
Проте ти знаєш, як тільки кохаєш
В серці тепло , і Ти замовкаєш.
Ти вже не хочеш бездушно кричати.
Хочеш усе це від себе забрати
Знаєш. Не варто про це все кричати.
Справжнє кохання, любить мовчати...
Мартинюк Дмитро
Вітер
Холодний вітер тихо обіймає,
Він погляд кинув там де щось горить .
Вогонь кохання він там десь шукає,
Але боїться ,що згорить.
Холодний погляд був в його житті
Холодні руки були вже у неї .
Лиш щось горіло у душі.
Неначе зорі в темнім небі.
Холодне серце билося у нього
І вже здавалось ніби догорить...
Та знову запалало щось у грудях
Можливо це на вік ,а може і на мить.
Посміхнися
Посміхнися світу ,
наче він весь твій.
Посміхнися сонцю ,
І завжди ти мрій.
Посміхнися так ,
Щоб пройшла печаль.
Доторкись його серця
Що як холодний кришталь.
Посміхайся з любов'ю
Завжди вір і знай.
Кожен раз із нею
Перешкоди минай.
Посміхайся душею
І даруй тепло.
І промінчиком щастя
Ти врятуєш його.
Правда
Сувора правда , в нашому житті...
Сердечні справи, душу запалили
Любові полум'я вогонь.
Душевні рани заживили.
Холодними думками й браком часу
Ти хочеш серце остудить
Подих життя , незнаним шляхом
Покаже , що шукати і де щось горить.
Ти знайдеш те чого шукав в житті
І будеш більше всього це цінити ...
Лише тоді коли хоча б на мить ,
Втратив це все і знов захочеш жити...
Не болить.
Шалена хвиля, що в ту жахливу мить,
В океані шторму серце не болить.
Не відчуває серце щирих почуттів,
Не почує, твій прекрасний спів.
Я так далеко в глибині затоки.
В глибині, що не йдуть в твої протоки.
А ти так хотіла, ще б мене зустріти,
Хоть ще раз зі мною на всю згоріти.
І так на всю, во все палати все життя,
Щоб ні на хвилину негасли почуття.
Та я не взмозі тебе полюбити,
Не хочу, я твою чарівність погубити.
І моя душа, давно вже не самотня,
І та моя кохана, на віки остаточна.
Тобі би краще, мене вже забути,
Легко, швидко без отрути.
Не мар ти місяцем в ясний день,
В тебе попереду багато ще сцен.
А моє серце до тебе не болить,
В океані шторму в цю жахливу мить.
Карменова доля
Крокую по лезу, сціпивши зуби, всередині мене адреналін,
Серце палає чорнобильським димом, розвіює хмари вітер в журбі,
Я знаю, що варто змовкнути трішки, забути про холод, тугу секунд,
Варто змовчати...
Карменове танго,
Карменова доля,
Думи проблем...
Сумбурні комашки граються в мозку, і п'янки веселі, а серце болить — осінь у дверях.
Історія скаже, що хвилею відчай тихий, як сон,
Напевно, брехня все, думає совість...
Де гордість?
Де сила?
Де хвилі морські — діви нужденні. Карменові учні співатимуть в серці, в горлі вино,
І справді по лезу ходячи з болем зникають страждання,
Горе моє.
Останньою вийду з депресії тіла, зникла давно, я хочу лиш спокій, краплі дощу чи хвилинне блаженство...
В церкву зове...
У виборі танців я виберу танго.
Квітка душа.
Кармен зрозуміє силою правди, а інші всі пройдуть в тихі вірші...
Карменова доля спіткатиме всюди: з ними в гарем...
Крокую по лезу, бритвами ранюсь,
Де віра у мене — сонце зрання.
Файна Торрі
Невиліковний
Все що в полі зору
Накрилося туманом,
Бредеш невипадково
У світі дива й марив.
Ти вже не розумієш
Чи є якась різниця
Між мріями, що сієш
І радістю в зіницях.
Реальністю назовні,
Жахливим поворотом,
Страхом, яким повні
Пропалені турботи.
Ти вже не відчуваєш
Себе під вагою образ.
Плетешся і пробачаєш
Невідомо котрий раз.
Тебе оточують призми
Байдужих, змоклих слів.
Брудні, залиті слізьми
Війни, що ти пережив.
Рівно через вічність
Дістанешся стежками
Воріт в новому світі.
Вже стеляться тумани..
Самотня Самотність
Біль
Чому так боляче мені,
Можливо за колишні помилки?
Зробивши боляче тоді,
Отримую і я тепер кілки.
У серце.
Пече чи колить, ріже, ниє,
Незнаю...наче усе тіло мліє.
Коли чекаю я кохання, відразу ж знаю, жди розчарування.
Я хочу відчувати, бачити і чути,
Усе чому і де болить - забути!
Та є людина якій боляче зробила я,
Тому це все мабуть тепер карма моя.
Байдужість - гірше "не люблю".
Я бачу в інших те про що молю,
Тебе...Та ти не чуєш....
Я знаю, що нічого не змінити,
І різні в нас з тобой світи,
Та всеодно надіюсь шлях цей зупинити,
І разом іншою дорогой йти!