Чорно-біле життя,
І жодної різноманітності....
Чорно-білі думки,
І жодної можливості...
Чорно-біла реальність,
І жодної спокою миті...
Чорно-білий світ,
Що в ньому ти-лише шматочок дійсності...
Краса - захоплює
Неможливістю описати словами
Небо - охоплює
Незамічаючи нічого за нами.
Кохання - дарує
Море втіхи від нього
Страждання - лікує
Загартовуючи від усьго
Міста- зцілюють
Безсонними ночами
Спогади - споріднюють
Навіть з ворогами
Друзі - підтримують
Сподіваючись на краще
Надії - оздоровлюють
Залишаючи нам найважче...
Яка різниця??
Яка різниця небо і земля
там ходиш, там літаєш
не кожному дається спроба ця
щось одне тількі вибираєш.
Яка різниця небо і земля
життя і там і там одней те саме
Різниці наче і нема
тількі плачеш на землі за небесами.
Якого кольору твій світ?
Яким його ти бачиш серед ночі?
У час, коли забуті безліч бід
Коли від втоми закриваєш очі...
Коли пірнаєш в володіння сну
Стає він білим, чистим як дитинка
Прощає всі образи і вину,
Твій світ є ніжним мов пухка хмаринка...
Однаковим він є в цей час для нас
Та лиш прокинувшись і зрозумівши ДЕ ми,
Забарвлення міняє в раз-
Підкидуючи кожному свої проблеми...
Блакитний - істина, невинність, миролюбність,
Червоний - пристрасть, сила і життя...
Зелений - ревнощі, надія, неприступність
А жовтий - творче, сонячне буття...
Тож оберіть яке ВАМ до вподоби
Забарвлення навколишнього дня.
Тільки б робило людям добре,
А ВАМ лиш радість й самовизнання.
Іду по бруківці і спотикаюсь
Ніколи не думав, що це полюблю.
Дощі,вузькі вулиці, леви в задумі
Так глибоко в’їлись у душу мені.
Пройшло не так мало, але й небагато…
Ну скільки ж там часу…ніяк не збагну
Одне знаю точно- достатньо для щастя
Яке відчуваю я тільки отут.
Вечірні вогні, задуманий погляд…
Шалено розграфлена картина життя
І головне в ній- єдина клітина,
Яка доставляє вагони тепла.
Кохання знайти не так вже і просто
Хоча ти вже знаєш, що прийде саме
Лишається думати тільки про місто,
Яке не покине тебе й збереже.
Усміхнись...
Усміхнись, бо то не я.
Усміхнись, бо це життя.
Тут тільки радість без печалі,
Яку ти бачила в началі.
Тут вже немає тих образ -
Вони просто зникли враз.
І замість крапки буде кома,
Коли настане мить відома.
Я не сумую і не скучаю -
Адже світ немає кінця краю.
От, ми побачимося на дворі,
Де будуть усміхатись зорі.
І вже не буде слів в пусту,
А лиш мовчання в тишину.
Усміхнись, бо то не я.
Усміхнись, і у тебе з'являться крила…
Відчути подих вітру,
Відчути крик дощу.
Відчути синє море,
І холод і зиму...
Відчути безліч втрат
І спроб й розчаруваня.
Відчуть безмежний страх
Зимове і осіне вбраня...
Відчути біль дощу,
Відчути усе горе.
Усе землі прощу,
Аби почути море...
Забудьте все своє життя,
Не бійтесь взяти і згорнути,
Ту книжку вашого життя
краплину в серці каяття,
Хоча…ніколи незабути,
тоді візьмемо наші долі,
пробачим все,що вже нема,
Кохання пустимо на волю,
а в серці лишиця сльоза,
залізну душу не відкрити
вона є вічна і холодна,
неможна просто розтопити,
немає чим немає як,
Лише у ній завжди негода,
а ми живем минулим днем,
Дивіться в світ уже сьогодні,
бо потім все закінчиця, не буде вже нічого!