"Слова закінчились, йти я неможу
Пробач мене друже що підвів я тебе"
Це останні слова мого брата по зброї
Краще б я їх нечув
А почув на світанку
Коли ми з загоном прорвались вперед
Нам було страшно
Командир наш казав "не бійтеся хлопці, уявіть що це гра"
Та гра ця якою керують міністри
А гинуть прості рядові
Якщо ти пішов добровільно на Фронт
Не заводь собі братів на війні
Chameleon
Україна чудова країна,
тут гори, Карпати
Зелені сади біля кожної хати.
Символ-верба
і червона калина.
Люблю я свою Україну.
Це моя рідна земля.
Тут чисте небо, й блакитні простори
Зелені луги і пшеничнеє поле.
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина;
Моя любов - у снах і наяву...
Я дихаю тобою, Україна,
Твоїми - болем й муками - живу...
Тебе орда татарська мордувала;
Знущалися: і ляхи, й москалі...
Та захлинулась у крові навала
Брудних поганців на святій землі...
Твоя печаль - це і мої страждання,
Твоя скорбота - це й моя жура...
І все-таки я маю сподівання:
Не за горами без війни пора.
Ми всі у цій війні шукаєм правду,
Та чи пізнаєм Істину, чи ні ?!...
Бо певен, що не буде доти ладу,
Допоки роблять бізнес на війні
Бездушні та лукаві можновладці,
Які людських не чують молитов.
Та мій народ не буде вічно в пастці,
Не завжди проливатиметься кров...
Я певен: заживуть криваві рани,
У небі закурличуть журавлі
І на землі стражденній мир настане...
Жаданий мир на втомленій землі.
Я дихаю тобою, Україно,
Твоїми: болем й муками живу...
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина...
Любов моя - у снах і наяву...
Україна переможе
І нам Бог допоможе
Тільки віру треба мати
Разом зможем все здолати
На ВІЙНІ солдати ті
Хай повернуться живі
Коли ж настане МИР?
У Бога я питаю
Коли ж закінчиться ВІЙНА?
Молюся я щодня
Рідна Україна
Тут я живу, тут і пишу,
Тут я навчаюсь, тут і помру.
Це наша гордість, це Україна,
Це рідна держава і сонячний край.
Ціннуй Україну — вона особлива,
Бо немає на світі гарніших лісів,
Бо безцінною є наша мова
І ще багато інших скарбів.
Не найкращі часи переживає Україна.
На сході війна,на заході свавілля.
Багато років боролися за вільність,
А врешті-решт одержали — бідність.
Тож в цю важку для всіх хвилину
Потрібно вірно захищати Україну.
І задля неї та її свободи,
Не побоятись втратити життя.
Як прочитаєш вірш,
То пообіцяй,
Що ти ніколи не забудеш
свій рідний край.
Любіть Україну.
Не як в клубі араб любить дівчину,
І навіть не як прокурор свою машину,
І не як п'яниця, що любе пляшчину,
Просто любіть, не шукайте причину.
І навіть якщо не минають негоди,
Коли ще на бачив ясної погоди,
І по-житті переслідують всілякі пригоди,
Не втрать часу і люби, що буде нагоди.
Люби і тоді, коли ходять новини,
Що розривають навпіл родини,
Навіть не маючи в роті хлібини,
Ногами будучи вже в домовині,
Не забудь "прощай" сказати країні.
Коли в гості до твоєї дружини,
Приходять забавні мужчини,
І вже не підмигують юні дівчини,
Не забувай любити своєї країни.
У компанії іншій, і навіть своїй
Не забувайте свою Україну !
Навіть на коротку хвилину,
Вірно люби її без відпочину.
Хоч постійно у ній все дива та дива,
Та поки літом на полях видно жнива,
І гарна українська дівиця пісню співа,
До того моменту моя країна буде жива!
Вона як жар-птиця, сонячна птиця,
Все роками вмира і вмира,
Та виживає, немов та хитра лисиця,
Ніколи не прийде її смерті пора!
Росою небо плаче уночі...
Росою небо плаче уночі;
За вбитими сумує Україна…
Вам не вдалось, бездушні палачі,
Поставити народ мій на коліна…
Вам не вдалось, підступні москалі,
Спаплюжити і знищити Вкраїну.
Тож згинете, ординці-палії,
Так й не здолавши втомлену країну...
І, хоч би як не розпирав вас гнів;
Та, що б не затівали ви, приблуди…
Моя земля, свята споконвіків,
Стоятиме… І так довіку буде…
Юрій Цюрик
Невже ти двічі присягнеш на вірність...
Невже ти двічі присягнеш на вірність
Й поклонишся зовсім чужому стягу ?!?
І не замучать докір та сумлінність,
Коли чужу читатимеш присягу ?!?...
Невже так просто станеш на коліно
І поцілуєш прапор чужорідний ?...
І не промовиш тихо: « Україно,
Прости мене за вчинок… за негідний…»
Невже підеш на захист триколору,
Згубивши честь свою в розчаруванні ?..
Напризволяще кинеш неньку хвору
І серця щем топитимеш в стакані ?!?...
Мабуть, болить душа твоя нетлінна ???
Та й вигляд від учора - жалюгідний…
І слізно плаче мати Україна...
За вчинок свого сина… за негідний…