"Мова"
Язик змінив нам рідну мову;
Змінила слава нам слова.
Мов культ, язик зумовив слово;
А мова - сльози пролива!
Є вибір, Пані та Панове!
І він є в кожного із нас, -
Бо, відмовляючись від мови,
Ми язиком лиш гаєм час:
Не розуміючи розмови,
Розумні мовимо слова;
А розум, мов в умовах змови,
Мов самовар, розігріва!
Замовкне здібність розумова,
Немов в німого немовля;
Без мови сенс наблизить слово
До безумовного нуля!
Человек Человекович
Шоколад
Жарт
Дбайливий Павич для Звірят — Докторик,
Цукерки — мавп'яча мана,
“Агов, Мавпенята, бананам - “кердик”*,
Смаколикам теж - “хана”!**
Щоб ніжне здоров'я міцніло “на лад”,
Щоб зиск видавався значним,
Я вам презентую усім шоколад,
Він дуже-предуже смачний!
Він зробить могутнім, відважним, “крутим”,
Солодкий, хоч зветься “гіркий”,
Та тільки ось Рімці (мавпеня) здається сумним,
Чому, Мавпеня, ти такий?” --
“Не відав би я з шоколадом нудьги,
Та в мене із ним — нічія:
На жаль превеликий, від бляхи-фольги
У мене завжди печія!
...................................
*кінець
**кінець
Панін Олександр
Верховна зрада
Наступили на Вкраіні
В ці години важкі днини
З сходу лізе руський "брат"
І у владі в нас бардак
Кролик Сєня, наш прем'єр
Знов бере якийсь бар'єр
В нього хватка козака,
А повадки всі жидка
Вирішив він всіх підмять
Все в людей простих забрать
Стать прем'єром на віка
То ж включає дурака
Зібралась боярська рада
Названа верховна зрада
Все рішають як нам жить,
Що нам істи і що пить
Підняли вони тарифи
Світло й газ немовби рифи
Ім Європа шле приказ
Сєня пише свій указ
Підняли вони зарплату,
Для військових, скажем так от,
Як пішли ми получать
Мінус п'ять, ні дать ні взять
Ось така про нас турбота
У людей на них ікота
Вони хочуть все урвать
А в людей нема що брать
Ну, а Петя, той що цар
Видно часто ходить в бар
Очі наче у китайця
Пора брать його за яйця
Як закінчим воювать
Розіб'єм російську рать
Зробим знов перезагрузку
Не дамо ми всим ім спуску
Розженем верховну зраду
Вила вставим Ляшку ззаду
Розіб'ємо опоблок
Буде ім усим урок
Не забудем ми і Юлю
Та що крутить в косі дулю
Знов посадим у візок
І відправим мотать срок
Як розгоним всю цю срань
Пострадає і гарант
Заживемо на віка
Ось такий мій сказ. Пока.
Маленька дитинка не маючи ласки,
Шукає надію у «квадратній пластмасі»,
Пуста ця коробка для неї як друг,
Притягує безліч шкідливих недуг.
Тут є жорстокість, агресія всюди
Гучні закликання: « Купіть ЦЕ негайно»,
Тут чарка горілки і сигарета
Не помічають ... Для всіх це нормально …
Задумаєтесь люди ж,
Малеча не знає реального сенсу,
Оманливих кадрів на телеекрані
Бере вона приклад із телегероїв,
У світі дитини вони ідеали.
Отямтеся люди, бо наше майбутнє
Живе віртуально в реальному світі…