Час
Життя на місці не стоїть,
І час бере свою вершину!
Колись несказані слова,-
Минуле нам кидає в спину.
Прислухатися?Чи пройти?!
Чи просто тихо промовчати...
Та ми збираєм їх в душі!
Щоб звідти вже не випускати!
Слова, як ніж, - який пронзає,
І довго в серці він живе.
Як ржа, - яка все пожирає,-
І на шматки його там рве.
Слова, тримають нас на місці,
І не дають іти вперед,-
Чекають мабуть день грядущий,-
Коли настане їх черед.
Чи про любовь, чи покаяння...
Чи просто важко на душі!
Слова,- які давно чекають,
Щоб вирватись з тенет глуші.
Життя на місці не стоїть,
І час, вже взяв свою вершину!
Потрібно вчасно говорить,-
Усі слова... В свою хвилину...
Viktoria Sakalosh ©
Виктория
Різдвяна Ніч
Етюд
Приходили Посестри
посеред ночі,
Не з дна,
де ключі холодні
стужу на всі боки
точать,
Діви виринають
з-поміж вимірів космічних,
Червоно-багряний Місяць
ніжно фарбує білий одяг
та шкіру обличчя...
Мовила Перша:
"Я мститись не стану,
Але не хочу молитись
за підступного Степана,
Хай живе щасливо,
якщо зможе,
Більше ніколи його
не стривожу".
Мовила Друга,
напівпрозора, кармінова:
"Місяць,
кривавий колір
міняй на рубіновий,
Хай не тривожать
померлого щастя
картини,
Колишньому милому
добра бажаю,
Хоч милих колишніх,
на жаль, не буває...
Мовила Третя:
"Найкращого зичу усього
я нареченій
підступного мого милого,
Він весь невірний,
дуже жорстокий,
Не ображає нехай
Розлучницю Карооку!"
***
Рубінова ніч вирує
чаклунськими чарами,
Діви Повітря дишать
Прощенням Різдвяним!
Панін Олександр
Ти головне іди)
Я вірю-“в нас є крила”
Я знаю-“схочу-полечу”
Ти зможеш！Доведи це вміло
Як важко-я лечу й кричу
Зроби усе, що можеш і що ні
Пройди усі незгоди і поразки
Поплач, але зберися, ти на сцені
Це твій спектакель, а який кінець？
Іди, ми всі не бездоганні
Іди- це гра тільки твоя
Іди і доведи, що ми незламні
Ти головне іди, таке життя.
Ярема Анна
Усміхнися)
Досить зимових звичок
Дивися тільки вперід
Достатньо уже рукавичок
Згубив біля лісу дід
Усміхнися! Весна настала
А це значить, що час прийшов
Досить смутку і цих провалів
Шлях до мрії ти знов віднайшов
І іди, і дивись угору
Над тобою цілий світ
Біля ніг квітки чудові
Що захоплюють геть усіх
Усміхнися! Життя чудове
Перед тобою цілий світ
І весна все така ж кольорова
Толерантно сказала "привіт!"
Зречення
Верлібр
Чи можна зрікатись?
Тільки
якщо це
Почуття
Зароджується
В глибинах
власного
Єства...
Інакше
Зречення
буде
Пустим Словом...
Але, якщо
Зречення
є щирим,
Промовляти його
нема
Потреби...
Не зрікайся
Ніколи!
Сподівайся
Завжди!
Нитка життя
А хтось нитку життя тихесенько пряде,
І б’ється серце, б’ється в унісон…
А ніч знову навшпиньки крадеться до людей.
А хтось не спить і не впускає сон…
Коли годинник такт до ночі відіб’є,
Де стрілки, як ті коні – степові і вільні.
Хтось тихо так пряде життя твоє…
Лишаються слова… Сліди… І тіні…
Глінчук Тетяна
Ти топчеш храми...
Ти топчеш храми в себе під ногами
І спопеляєш знову небеса,
А небо пам’ятає кожні шрами
І чує брехні скаженого пса.
А ти не озираєшся на осінь,
Але так близько знову до зими,
А матір рве на собі сиві коси
І вірить, дочекається весни.
Ти ж топчеш храми в себе під ногами
Й боїшся тіней ночі, самоти,
Є речі, що сторицею з роками
Повернуться. Від себе не втекти.
Різниця
Знаєш, бувають планети свободи
Полети тілесні від тягарів вільні
Гладі дзеркал, неприкаяні води
Де всі задоволені й надто манірні
Нам недалеко до мрійних локацій
Як із Мадриду до стратосфери
Там небо ванілі панує уранці
В далеких країнах на горі Меру
А поки у всю гомоніють чвари
Капіталізму акула голодна
Харчем неволі харчується марним
Прожерлива, з голодом єдинордна
Нетяга Богдан