Вірші - Філософська лірика

Чому, коли небесний край горить,
А сонце стомлене самих нас залишає,
Неначе інша наступає мить,
І сонцю місця в цій порі немає.

Чому, коли небесний край пала,
Ми з сумом дивимось й продовжуєм гадати:
"Воно побачить завтра, на зорі,
Тих, що залишило сьогодні спочивати?..."

Мабуть, не всіх...
Тривожні думи тихо проганяєм,
Й, надії сповнені, спокійно засинаєм...

Ти

ти щастя яке непоряд
очі щасливі твої
ти гроза зимового поля
небо твоє голубе
ти веселка під час снігопаду
теплі руки твої
ти зоряне небо в ранковій пітьмі
усмішка твоя щира
ти багряний листок осінній
ти сніжинка на носі моїм
ти зірка хмарного неба
ти сонце осінніх дощів
усмішка щира твоя
теплі руки твої
ох ці теплі руки твої...

Щодня радіти сонцю і життю,
А в серце злість і заздрість не впускати.
Сягати розумом та вірою буття
Та тішити батьків, про старість дбати.
Я думаю...Я вірю... Я живу...

* * *

Безцінних днів не зупинити плин...
Радійте кожної ви миті.
Життєвих жорон невблаганний млин
Зітре, немовби і не жив на світі...

* * *

Краса

Краса – це не те, що зовні,
краса – то є очі повні,
краса – не лице й не груди,
краса – це коли ми люди.

Красі не потрібна фарба,
краса не у клубах чи пабах.
Красі фотошоп не треба,
краса потребує неба.

Краса не продажна, а вічна,
краса не зникає у січні,
краса просто поруч тихо,
краса зупиняє лихо.

Красі не потрібно уваги,
краса потребує поваги,
красі не потрібні квіти,
красу неможливо змити.

Краса по руках не піде,
красу обдурити не вийде,
краса – у звичайних кросах,
ховає ножі у косах...

Злива

Хай ця злива змиє тіла —
хай залишаться тільки душі…
Хай не буде тілесного зла —
хай потоне воно в калюжі…

Хай ця злива змиє красу —
саме ту, що нічого не варта…
Хай прокинеться справжнє життя,
хай почнеться воно вже завтра...

Моя наречена

Моя наречена буде не в білому.
У неї на пальці обручки не буде.
На наше весілля ніхто не прийде,
Ніхто не наллє у чарку отрути.
Моя наречена буде німою,
У неї не буде ні сміху, ні плачу,
І наше життя нам не стане тюрмою,
І будемо вільні, хоча - бродячі.
Моя наречена не буде тупою,
Вона не ковтатиме в клубах пігулки.
Моя наречена буде росою:
Змиватиме бруд у потворних провулках...
Моя наречена не в стаді, не в моді,
Моя наречена - то сива дитина,
Моя наречена - то небо і зорі,
Моя наречена спокійна і дивна...
Моя наречена не в білому буде,
Моя наречена - фанатка свободи,
Моя наречена - то вітер і гори,
Моя наречена завжди буде проти...

Людина

Пишайся тим, що Бог тобі послав,
Що журавлі вертаються додому,
Що зорі в небі, як сто тисяч лав,
Допомагають місяцю блідому.

Що ти, Людино, праведно живеш,
Що друзі мають честь про тебе знати.
Коли ключі від серця підбереш,
Пишайся тим, що зміг ти злість прогнати.

Пишайся мальовничістю лісів,
Дощем на груди і хорошим ранком,
Далекою дорогою світів,
Життям, яке пульсує із доданком.

Пишайся ти шляхом, який пройшов,
Майбутнім і минулим, чистим полем...
І що Людину в серці віднайшов,
І що не відцураєшся ніколи.

18.09.2013