Навіщо гаяти наш час
Навіщо гаяти наш час
Його залишилось так мало.
Та це не все, бо є ще шанс
Якого ми так у двох чекали.
Навіщо гаяти наш час
Його залишилось так мало.
А скільки ще потрібно справ зробити
Що навіть чудо нам не допоможе.
Навіщо гаяти наш час
Його залишилось так мало
Бо все трапляється у раз
Та часу як завжди в нас мало
Навіщо гаяти наш час
Його залишилось так мало.
Бо то єдиний шанс, який ми маємо
У двох прогавити не варто.
Бо то є шанс який дано на все буття
І цей сенс закладено в моє життя.
І час спливає без упинно
Нажаль якого у мене дуже мало.
Та прочитавши ці рядки,
Не знаю як відреагуєш ти.
Скажеш так, я вік щасливим буду
А скажеш ні, моє життя приречене умить
Бо в цих рядках виклав, свої
почуття, які мені покою не дають.
Про які не міг тобі слова мовить.
Тільки тут Я жити зможу,
Молю тебе Я Боже...
Спаси країну ти мою,
Лиш про це, тебе прошу,
Вона ще зовсім молода,
Їй ще тільки двадцять два...
Двадцять два невинних роки,
В доброті вона жила,
І про зраду не гадала,
Все пісні вона співала,
Хороводи танцювала,
Вона зради не чекала,
Але та, прийшла...
Раніше ми не мали жодних таїн
Раніше ми не мали жодних таїн;
Та вчора ти вчинив, мов супостат…
Можливо ти не Авель, брат, а Каїн ?!...
Коли підняв на брата автомат ?!...
Коли ти сядеш за Різдвяний стіл,
Щоби спожити ці дари Господні,
Згадай за тих, хто в люту заметіль
Орду московську стримує на Сході...
Молись за них і їхніх матерів,
Чия кутя окроплена сльозами;
За діточок, що звуть своїх батьків
Припавши до заплаканої мами...
Проси у Бога ворога спинить
Щоб Він "Гради" замовчати змусив,
Щоб воїни відчули хоч на мить
Великий день Народження Ісуса.
"Новорічне побажання"
Здоров'я, сили і любові,
Спасіння радості у Бозі
Бажаю я родині кожній.
Щоб цей Новий, який іде,
Най згоду й мир нам принесе,
Щоб ми жили у нім як краще,
Усе було в достатку й в щасті,
Не знали кривди і напасти,
І щоб долали негаразди,
В Новому році, що прийде,
Зробили крок, але вперед.
Ми можемо тільки побажати,
Щоб всі бажання і наші мрії
Були для нас не тільки мрії,
А сповнились в житті на ділі.
Багато слів, які лунають,
Про світле нам вони звіщають,
Добра і благ усім бажають.
Я хочу тільки одне просити,
Щоб хліба було всім в достатку,
Не було війн, а тільки мир,
В Новому році щастя всім!
© Віталій Пиріг
збірка віршів РЯДКИ ІЗ ЖИТТЯ 2011
Так прикро, котиться країна,
А ми не знаємо – куди ?!
Блукає втомлена в руїнах
«Вікторіанської» доби…
Терпіли довго ми наруги;
Та, впевнений, не задарма…
Бо ж нонсенс – бути недолугим*–
І керувати усіма…
Бо ж парадокс – прийти до влади –
Й зробити гірше, ніж було…
«Низи» пішли на барикади
«Верхам» зажерливим на зло…
І все пішло, мов град у воду:
Осатанілі «беркутИ»
Пролили кров мого народу,
Який стогнав до хрипоти…
Я б так хотів, щоби моя країна
Квітучою й щасливою була…
Щоб в Ній лунала пісня солов’їна
І, щоб Вона буяла і цвіла.
Щоб беззаконня в Ній не процвітало
Й свавілля щоб не керувало тут…
Щоб по життю в нас Щастя розквітало
Й добробут на віки проклав маршрут…
Я б так хотів, щоб нами керували
Кмітливі, мудрі сиві старики…
Щоб гетьманами у віках не стали
Бездарні й недолугі мудаки…
Щоб покидьки не рвалися до влади
І, щоб не крали з нашого стола…
Щоб не було брехні, паскудства, зради…
І, щоби віра в нації була…
Щоб судді не "іудами" ставали,
А чесними і мудрими були...
Щоб люди жили, а не виживали,
Працюючи за безцінь, як воли...
Не хочу, щоб країну обкрадали
Нікчемні депатути-віслюки...
Й щоб нас по буцегарнях не саджали
Підстаркуваті хитрі лайд...ки…
А хочу я, щоби моя країна
Квітучою й щасливою була…
Щоб в Ній лунала пісня солов’їна
І щоб Вона буяла і цвіла.
Лайд…к* - (Бездельник, лентяй, лодырь, негодный человек)
По суті всі проблеми набуті ...
Війна - це як випари ртуті,
Які ведуть до агресивної люті.
А ми тут - фігури,
Якими керують вищі структури.
Єдина нація, в країні потрібна люстрація,
Ні війні непотрібного значення.
© Віталій Пиріг
Паша Стужук