Жилец и комната
Зубная боль отдает в висок.
Холодный воздух обжыгает ноздри.
Пыль глотаю как голодный волк.
В мои пальцы забили ржавые гвозди.
Гнилой потолок смотрит на больные глаза.
Грязное окно закроет в одиночестве.
Скрипучий пол напомнит где лежыт еда.
Сломанный замок не выпустит дурака.
Цінні спогади попелом розвіє вітер з мого серця.
Останнє щире слово зможуть нагадати лиш вуста самотнього мерця.
Як втрачені обійми в ліжку, що тепер холоне швидко.
Дорогу, що вела до тебе я забуду легко, миттю.
Знайду примарні почуття, що ненавиджу я полюбив.
Розмаїття безбарвної самотності, хочу забути коли тебе зустрів.
Хвилина погляду стане секундою втраченою у вічності.
Запах залишу в пам'яті де тримаю думки і лінощі.
Поверни назад час, побач хороше, згадай погане
Ти видушуєш з мене щирість
Я дарую безкінечну брехню
Наповнюєш мої лодоні сльозами
В відзеркаленні побачу мою сумну посмішку
Пульс пригає швидше пальців піаніста
Ноги не відчувають важкості чобіт
Гаманець стає легшим за пір'їну
Думки втрачають будь-який сенс
Руки тримають сильніше ніж баре гітариста
Самотній скаже "думки песиміста"
Божевільний говорить, що закоханий