Новые стихи
Випробування
Усе ти маєш витримать в житті,
І біль, і втрату, і розчарування,
Зіграти на обірваній струні,
Повинно й нерозділене кохання.
Страждання твого острівець
То є твоя - рушійна сила
Дороги ці дає тобі творець
Про інше якби не просила.
Життя летить, а витримки все менше,
З очей твоїх, скотилася сльоза:
Подібне проживаєш ти не вперше...
Та сльози це лише - роса..
А ти подумай!Може стане легше!
Де оступилась?І чому все так...
Чому життя тебе все теше
І як вібдитись від його атак...
Піднятися і знову далі йти!
Слабак зробити так не зможе!
Повинна шлях ти свій пройти,
А хтось тобі у цьому допоможе.
Є в кожного споріднена душа,
І в кожного - своя підтримка.
Випробування коштує гроша:
І тут лише ми, - тимчасова перетримка!
Ти не дивись назад- загублене не повернеш;
Ціни своє ти сьогодення,
Тоді ти й щастя віднайдеш,
Умій любить! Умій просить прощення!
Viktoria Sakalosh(с)
Виктория
В минуле вже немає вороття...
В минуле вже не має вороття;
І в подумках, цю ношу не носи.
Бо так і промайне твоє життя!
Й майбутнє вчасно може не прийти.
Іди вперед! І не топчи назад стежину,-
Ти будь сильнішим, за бажання ці.
Життя летить у буднях безупину,
А ти його все ловиш... у висохшій ріці!
Ти не читай, уже прочитану сторінку,
Перегорни її, почни читать нову.
Лиш за прожите все - постав собі оцінку,
І не бери на себе, за когось іншого вину!
Ти залиши в минулому людей;
Які теперішнє уже твоє, не ділять,
І проведи до сьогодення паралель;
Адже не всіх одним тенетом мірять.
Міняється усе. Місця, та люди...
Міняєшся з роками навіть ти.
Та істина проста!Що було,- того вже не буде;
Що пройдено,- того вже не пройти!
...В минуле вже не має вороття...
Хоч як не змінюй, - ти обставини життя...
Sakalosh Viktoria ©
Непереможна
Періоди в житті бувають,
Коли спустошена душа:
Коли сльози пронизають,
Коли болить сильно вона!
У ті хвилини ти так хочеш;
Розкрити душу...Будь - кому...
Чи маєш сили? І чи зможеш?
Ти закінчИти цю війну?
Сама собі і є противник;
Та борешся із усіх сил.
І ти шукаєш знову винних,
Хто обрізає тобі крил...
Сама себе ти на коліна,
Кладеш, й не можеш більш літать;
І так проходить кожна днина...
І сил нема де більше взять...
Такі періоди бувають,
І їх багато у житті.
Вони тебе опустошають,-
І заселяються в душі.
Втікати з відчаю не можна,
Прожити можна,- тільки це;
Собі лиш доказать ,- непереможна,
І розірвать страждань кільце.
Viktoria Sakalosh©
Наболіле
Не залишайте слід-
В житті людей...
Коли ви більше їх,-
Не пригорнете до грудей!
Ви говоріть прощай,-
Завжди коли йдете.
Якщо у їх життя,-
Ви більш не прийдете!
Надії не давайте-
І розведіть мости;
Не розбивайте мрії-
Як хочете вже йти!
Всі полікуйте рани,
Які їй залишили;
Зігрійте душу словом-
Яку розпотрошили!
Завжди ви пам'ятайте,
Душа ,- то річ тонка.
І в неї може вирости,-
З розчарувань стіна!
Viktoria Sakalosh©
Дитинства слід
Я лину знов і знов-
Думками у дитинство...
Де дівчинка мала,
Розсипала намисто!
Де трепетна любов,
Яка оберігає-
А щире слово мами-
Її так зігріває.
Куди би не дивились,
Малі дитячі очі-
Крізь бачать лиш добро...
І не бояться ночі!
Туди де завжди тепло,-
І затишно душі...
Де погляди сурові-
А іноді й смішні...
Де безтурботні "ігри",
Без болі...і без сліз....
Та все ж...Усі проходять-
Через дитинства міст.
Залишивши частинку,-
Спогадів в душі,
Дитинство час від часу
Нагадую собі....
І їх не відібрати!
Бо воно моє!
Коли на серці сумно
Сил мені - дає.
Хоч воно й минає,
Та залишає слід-
А коли ти виростаєш,
Шле тобі привіт....
Viktoria Sakalosh ©