Замазура /Поетичні мініатюри/
В Поросятка забруднені ратиці,
Задоволено він верещить.
"Замазура" любить вмиватися
І "мазуритись" в ту ж саму мить.
Чинить так він, мабуть, ненавмисне
І даремно його не тривож,
Він єднає з корисним корисне
Та приємне з приємним також.
***
Ледар
Ледар хоче працювати -
Це на катастрофу схоже,
Тре' до ліжка прив'язати:
Він біду вчинити може!
***
Сова
Сова полює вдень,
Зимою, літом, в осінь...
Сова полює вдень -
На слух, на нюх, наосліп!
***
Курка
Курку важко побачити оком,
Кудкудаче вона, не мовчить...
Пташка в небі літає високо:
"Я - Орлиця!" - вар'ятка кричить!
Панін Олександр
Весняне Буяння
Новорічне
Щезають негаразди
у тумані,
Імла засмоктує
найменший слід,
Зима для нас ніколи
не настане,
Любов завжди
розтопить сніг та лід.
Холодна завірюха
в юних душах
Не знайде місця
для своїх тенет,
Негода нашу ніжність
не порушить,
В серцях -
поліфонія канцонет!
Не скоро з півдня
принесе лелека
чаруюче відлуння
вогняне.
Хоч ми один від одного
далеко,
За вікнами -
буяння весняне!
Нескінченний Вир
Антипод Кохання - Злодіяння,
Та ніхто від нього не тікав,
Почуття чомусь несут страждання:
Насолода з болем - дивний сплав.
Ніжиться гармонія у скерцо,
Створює божественний клавір,
Та Кохання, вражене у серце,
Стогне, завиває, наче звір!
Ледве чутний шепіт натякає:
Негаразди треба шанувать,
Із Кохання виходу немає,
А чи треба вихід цей шукать?
Хай турбот злітає харалуща,
Всі турботи хижі, мов упир,
Круговерть Кохання невмируща.
Бо любов, це нескінченний вир!
***
Почуття чомусь несуть страждання,
Стогнуть, завивають, наче звір...
Виходу немає із Кохання,
Бо Любов, як нескінченний вир!
Місячна Ніч
Світи Танго –
Нескінченні
І
Несповідні.
***
Розділили монету
на половини,
Монету срібну,
з прадавніх літ.
Половина у мене,
половина в дівчини,
Вони рятують
Золотий Щастя Світ.
Срібносяйне Струміння
в цю Ніч Останню
Прикрашає наш Танок,
вітає нас…
Чарівні половинки
Талісмана Кохання –
Вони з’єднають
крізь Простір і Час!
Почуття збережемо
в час розставання,
Ми разом будем
з тобою знов…
Два Півмісяці Срібні,
Брати Кохання,
Пильнують нашу
Золотаву Любов!
Кіт Василь
Кіт Василь примружив очі,
Муркотіння, мов шансон,
Як приємно на дивані
Про Кохання мати сон.
Лине танго світлим лісом,
Гей, танцюй і не барись,
Подарує ніжні чари
Василина, Киця-Рись!
Тільки раз ласкаво гляне -
Все яскраве і дзвінке,
Як смарагди, в Киці очі,
Серце ніжне і палке!
Василина, Василина,
Найвродливіша дівчина,
У ві сні і наяву...
Кіт Василь тебе кохає,
На гітарі файно грає
Серенаду чергову!
Зайці - робінгуди
Ми лісом рищемо усюди,
Лише про битви всі думки,
Ми Зайці - хвацькі робінгуди,
Тремтіть Шакали і Вовки!
У ворогів квадратні очі,
Мета у нас завжди проста:
Підпалимо всі лігва вовчі,
Лису залишим без хвоста!
Давно забули слово "спокій",
Підвладні ми усім вітрам,
В нас гострі зуби і широкі,
Навіщо інша зброя нам!?
Зруйнуємо хижацький спадок,
Загони Зайців грізно йдуть,
Щоб в лісі був завжди порядок,
Чатує Заєць - Робін Гуд!
Давно забули слово "спокій",
Підвладні ми усім вітрам,
В нас гострі зуби і широкі,
Навіщо інша зброя нам!?
Кат і Блазень
Ретельно Кат розмахує
сокирою,
Із ранку він ретельно
"працював",
На страту Блазня Катові
підкинули,
Він голову свою на пень
поклав!
Життя у Блазня
примхи влади
лижуть,
Монарха воля - лютий жар
пожеж,
Жартуєш гарно - голову
відріжуть,
Жартуєш кепсько - відчикрижать
теж.
Міркуй, що кажеш, думка хай
не свище,
Монарха воля - над усе
міцніш...
Сокира підіймається
все вище,
У Блазня безнадія
все сильніш!
На вежі грізній Стражник
появився,
Він страту срахітливу
зупинив,
Гукнув захрипло: "Кате, гей -
спинися!
Король
жарт Блазня
щойно зрозумів!"
Червоні лінії
В небесних сферах,
десь у вирії,
Барвисті гаснуть
вогники - вогні,
Червоні лінії,
червоні лінії,
Чомусь вигадливо
переплілись вони.
Мереживо заманює
у нетрі,
Вмить розганяє і печаль,
і сум,
Тремтять веселки різнобарвні
петлі,
Вони дарують молодість,
красу.
Нас лінії не бачать
і не чують,
Пересуваються то плазом,
то стрибком...
Які найкраще лінії
пасують -
Прямі, чи переплутані
клубком?
Нечестива Насолода
За мотивами - М. Гоголь "Вій".
Десь далеко в хмарах грім гуркоче,
Сріблом віддзеркалює ріка,
Проти Віри і Людини злочин:
Захопила Відьма Бурсака...
Вечір, ще далеко до світання,
Розквітає древній забобон,
Нечестиве, млосне хвилювання
І Чаклунки Чорної Полон.
Жах і Насолода в грудях б'ється,
А душа невинна і грішнА,
Видається, що немає серця,
Тільки пустка млосна і страшна.
Відьма то стара, то молоденька,
Без жалю руйнує майбуття,
Як же розімкнути Зла обценьки,
Рятувати Душу і Життя?
Місяць не пливе, а різко скаче,
Чорному Чаклунству не корись,
Всі молитви пригадай, Бурсаче,
Ревно, щиро, пристрасно молись!
Безіменна
Я зіткана з вогнів
нічних та денних
Дібров серед,
Належу до істот я
безіменних,
Я наче мед.
Неначе мед, солодка
і гірка я,
Я подих барв,
Добру старанно і сумлінно
ся навчаю,
Жену примар!
Не Берегиня я,
не дика Нявка,
Зла не чиню,
Зі мною не зрівняються
Русалки,
Я Зло спиню!
Гудзики
Темне переходить
В Чорне,
Чорне – в Морок,
Морок…
***
Невже втрачаю я
Свого Коханого?
Ховаються
Ознаки Явні
У Напівтемряві Емоцій.
Та Серце знає Все…
Душа болить,
Страждає
безупинно.
А Найгустіший
Фіолет
Рожевий Внутрішній
Мій Світ
Затоплює,
як Морок
Непроникний.
Ось Гудзики…
Я пришиваю їх
До білої сорочки
Рідної Людини.
За Гудзиком, за кожним
відгризаю нить
І відчуваю,
Ніби
Рву безжально
Все те, що зв’язувало
Нас…
Коханого від Себе
Відгризаю…
О, Гудзики!
Молю!
Нехай не буде
Вам
Кінця!
Наміри Добрі
Добрими намірами
вимощена дорога
в пекло...
***
Дорога сувора і строга
Тривогою вся виграє,
Чому таємнича дорога
Весь час,
наче дибки стає.
Коряві дерева бунтують,
Дерева дзвенять як струна,
Постійно її ремонтують,
Постійно у ямах вона.
Гуляє руїна банальна,
І гопки стає суховій,
Яка ж сила та кримінальна,
Що лупить бруківку як стій?
Скрізь хрускіт іржавий лунає,
Цей скрегіт нагадує сказ,
Це "наміри добрі" копають,
Їх "тирять" безжально весь час.
Даремна була б засторога,
Сичить буревій і гуде,
Широка могутня дорога
Далеко у пекло веде...
Котигорошко і Бичок
Відбулось це у горах,
у зеленому лісі,
Хлопець Котигорошко
в світі щастя шукав.
Мирно спати збирались
пташенята у стрісі,
а назустріч Хлопчині
враз Бичок вибігав.
Був Бичок прудконогий
і веселий нівроку,
Подружились навіки
і стежками пішли,
Упирюк розганяти,
рятувати небогих,
захищати сиріток,
Щоб усмішки цвіли.
По горах, по горах,
По вузеньким стежинам,
там де велетні, відьми
У печерах дрижать.
Кофейна Леді
Речитатив
Волога ніч,
Лише під мостом -
сухі ділянки,
Вирує свинцевий
потік,
Бетонний
блок,
блок
бетонний,
Бетонний
водостік...
Люмінесцентна
лампа
світить
Вогнем розсіяного
світла...
Дівчина за бетонним
блоком,
Неначе
за стійкою бара,
Промінчики
шоколадні
(їх надсилають
автомобільні фари)
По ній
пробігають.
"Що будете пити,
молодий чоловіче?" --
"Чорний кофе, вогненний,
гіркий!"
З'явились два кофейних
горнятка
із ароматом
пронизливим,
Кофе
подвійний,
або,
навіть -
кубічний...
На антрацитовому тлі -
кільця
концентричні.
Над кофейними
горнятками -
кофейні
метаморфози:
Дві "шапочки" - чорна
і рожева...
Рожева - надсолодка
добавка,
яка пронизує
щелепи,
мов розпечена
булавка...
П'ємо,
не поєднуємо рук,
але це -
брудершафт,
Солодкий амортизатор
моїх мук,
щоб від гіркоти
не згорнулась
душа...
Один ковток - і в горнятках
чорна
порожнеча...
Гіркоти нема,
Смаку Радар
мовчить,
Смак залишиться
зі мною
прокинусь коли...
"Буду чекати,
мабуть,
ще повернешся", - ніжний голос,
на медовий схожий,
Ось так жертвою стає
випадковий перехожий!
Самостійно
для себе генерую
Кошмар,
не знаю сам,
чому сказав:
"Тебе звуть Мара!" --
"Вгадав, прорахував,
Упізнав!
Цього разу тебе
омине
Подиху мого
Кошмар:
Зникли тимчасово
упириці,
перевертні - ведмеді,
Зараз моя іпостась -
Кофейна Леді!"
Щезає дощ,
і міст щезає,
голос лунає
між сном і яв'ю:
Шукай в інеті
"Кофейну Леді"!,
"Кофейну Леді"
Шукай в інеті!"
Повінь
Воду і горе змішати
любить захмарний Жах,
Повінню плачуть Карпати,
тонуть Карпати в сльозах.
Гнівливість стихії і кара
страшніше жахливого сна,
Дещиця - сльози людськії,
та найгіркіша вона.
Низка хвилин швидкоплинних
Небесним карає вогнем,
Кара карає невинних,
Винні живуть без проблем.
Будьте розумні, не плачте,
хибних зрікайтесь ідей,
Любі Карпати, пробачте
своїх нерозумних дітей!
Дружній Двобій
Броненосець, Черепаха -
Два вояки найвищого фаху,
Гострі шпаги із булату,
Обидва - кандидати
В Зоряну Варту...
Найкращі претенденти,
Фехтувальники грізні,
Жахіття для злодіїв
І разом,
і нарізно!
Усім майстерність
Свою покажіть,
Двобій цей - дружній,
Важлива
кожна мить!
Вас обох сповіщають
без жарту:
Вас прийнято до
Зоряної
Варти!
Пам'ятайте:
Честь свою бороніть
завжди,
Серед бійців будете
наші
Брати!
Грає Киця на сопілці
Грає Киця
на Сопілці,
Жовте Кошенятко,
Грає жваво:
"Дриці, миці",
Грає Киця
на Сопілці,
Гра розтопить
навіть крицю...
Мело Кіт
Малятко
Танцям Мавпочок
навчає,
Серце звеселяє!
Чорний Чоловічок
Я видел во сне человека
С кривым и зеленым лицом,
Он горько-прегорько смеялся
И радостно плакал потом...
***
Немов узагальнення епатажних
Звичаїв,
Вночі бігав містом
Чорний Чоловічок.
Ну що тут скажеш, тільки –
«се ля ві»,
Життєві вибрики нелегко
Зрозуміти:
Добродія не помічав ніхто
У Тем –
Ряві,
Він і слідів не залишав
Помітних…
Мабуть ніколи
Не траплялася йому
Підкова,
Підкова Щастя,
Яку знаходять,
Хоч не дуже часто,
Навіть Злидарі:
Він перекинув на світанку,
Випадково,
На себе горщик фарби
Кольору Зорі.
І цілий день у Сонячному
Світлі
Його ніхто розгледіти
Не міг,
Сліди його були теж
Непомітні
І Сонце вже заходило за ріг…
Отак не поталанило малечі,
Даремно стільки витрачено
Сили…
Коли ж настав, нарешті,
Тихий Вечір,
Підсохла фарба й потемніла вся
Від Пилу.
Настала Ніч
І «знов за рибу гроші?»
В проблемі цій не просто
Розібратись:
Навіщо був повинен
Світлий
Фарби Горщик
Перекидатись!?
Медове Різнотрав'я
Таємницю ховає
різнотрав'я медове,
Сум лікує і тугу
ароматом п'янким,
Гостра мить раювання,
ледь вловима, чудова,
Нашу тайну ховає
різнотрав'я медове,
Вітер пісні співає,
чарівні, сопілкові
І миттєвості линуть,
неповторні, легкі.
Різнотрав'я духмяне -
запорука кохання,
Ми з тобою, неначе
у зеленому раю.
Ми прокинулись
зрання,
ми усе подолаєм,
Наше щастя безмежне,
всеосяжне, безкрає,
Тайну ми збережемо,
щоб кохання жило!
Болотна Каламуть
Через болотну каламуть
Скрізь тягнеться ожина,
У Козака нелегка путь,
Важка його стежина.
Зелене світло у очах
Зловісної знахарки,
В грузьких смарагдових
лісах -
Мольфари і мольфарки.
У Козака стезя - борня,
З усіх усюд безкраїх,
Зібралась потороч - змія,
Накинулась, мов зграя.
Росяний бережок, ріка,
Повіяло грозою,
Спасла мольфарка юнака
І винесла із бою.
В Чаклунки зуби, як терпуг,
Слова, мов крик совиний:
"Запам'ятай, що я - твій друг,
До того ж - друг єдиний!"
Скінчився бій, вже сну нема,
Лише питань важких катма...
Дивна Гра
Засторога
З циклу «Химери сновидінь»
Є сни-віщі, є сни-застороги,
Є сни безпечні,
Є сни-вбивці…
***
Хащі сновидінь –
дивовижні…
Гори, ліс
і халупа якась,
Зрозуміти – годі,
облиште!
Підійти поближче –
зась!
Жінка в Чорному,
висока, худа,
Перед хатою виставляє
пастки…
Дерев’яних кліток
рядки.
Для
Кого
Клітки?
Звірі, звірі –
ведмеде-вовки,
Пробігають усі на чфораках*,
Як один, –
чоловіки,
На руках і ногах
пробігають,
Не на лапах…
Ікласті, кошлаті істоти,
заповнюють пастки.
Місяці проповзають,
роки…
Скаженіють
чоловіки,
Ідять баланду якусь,
І виють усі
Невтямки…
А потім
бранців своїх
відпускає.
Тікають,
по одному…
Кожен пісню гарчить
сумну,
Вони не збиваються
в зграї…
Спалює Жінка пастки,
У згарище забиває
кілки…
Нові пастки
Чекають
На нову
чоловічу
роздрібнену
Зграю…
Химерна гра,
Прокидатись пора!
………………
*Лазять рачки
З Життя Котиків
Куплети
1.
Дах будинку – це місце побачень,
На даху романтично і лячно,
Довго Кіт сумував,
Кицю Муру чекав –
І отримав мітлою добряче!
2.
Муркотуня – цей котик вальяжний,
Застрибнув на собаку відважно,
Він стрибав, танцював,
На сопілочці грав,
Звеселяв кицю Муру безстрашно.
3.
Киця Мура співала в алеї,
Уявляла себе на Бродвеї…
Муркотунчик нявчав,
«Біс!» і «Браво!» кричав,
Швигорляв квіточки на алею.
Химерний діалог
Десь у світах
Ми прагнемо Кохання,
Ми від Кохання тікаємо…
Любов обертається на
Ненависть ,
Рай стає пеклом…
Іо Саві, Східний мислитель
***
«Ти – полонений,
ти – вояк хоробрий,
Ти на Володарку дивитися посмів
Закоханими дикими очима…
Тяжку провину спокутуєш ти
Рабом у ланцюгах,
невільником безправним…
Негідний раб, насмілився ти знов
закохано на мене подивитись…
За це страшне блюзнірство
ти помреш!
А втім я передумала:
Тебе
до мене на побачення
притягнуть…» -
«Не хочу радощів я
рабського кохання» -
«Відмовився, ну що ж,
ти можеш обирати:хх
Чи Кат,
чи Двері Старовинні,
Які ведуть в Світи
Смертельно Небезпечні…
Пішов, пішов,
Негідник непокірний,
Бунтівник зухвалий!
Тоді я залишаю
Королівство,
Зрікаюся Вінця,
Йду слідом за тобою.
Від мене не втечеш
Ніколи і нізащо!
Ми разом будемо:
Твоє
Кохання
Із моїм
Коханням
Об’єднаю я!"
Казка-любов
Кохання –
летально небезпечне,
А його відсутність –
Тим паче!
Іо Саві – східний мислитель
***
Тисячі Вогників
Чаклування,
Небезпечних
у Чарівній Красі…
Обіцянка - Кохання,
Реальність - Сраждання,
І справжні усі, усі…
Що таке – «Справжнє Кохання?»
«Несправжнє кохання» – Яке?
Несправжнє,
це – коли страждання?
А, справжнє, -
легке, п’янке?
Чи «справжнє»,
чи «не справжнє»
Кохання –
Питання
Колюче, слизьке…
Кажуть – нема
такого питання,
Справжнє кохання –
буває
Будь-яке!
Існують сотні тисяч
відтінків
Душевного хвилювання,
І справжні вони –
Усі!
Якщо несправжнім
Назвуть те чи інше Кохання –
Його не існує зов-
Сім!
Шукаємо кохання,
Неспокій капості рече
під аком-
панементи
Тривог:
Адже ми визнаємо
лише
вишукані речі,
І відкидаємо
Мотлох!
«Несправжнє», чи «справжнє» -
Думкою у Всесвіт гайни:
орієнтиром обери
Лише – «Підходяще»,
А «Ні!» - прожени!
Є у кохання Світанок,
Є Вечір,
який вивергає
Занепаду Клич…
Буває кохання –
болюче Зрання,
Буває – сповнена
Вишуканих любощів
Ніч!
У Кохання
може бути рима – Страждання,
Споріднене слово – Полин…
Знайди
у Осота
Нектар Насолоди,
А Гіркоту - відкинь!
Досвід
рік за роком
знищує
Радість і Спокій.
Псують Кохання
сумнівів і підозри бацили,
Але щастить нам іноді
з коханою (коханим)
духовно зливатися
у Єдине Ціле!
Але нема ідеалу:
Для рівноваги…
у жодної із сторін
не вистачає відваги.
Злиття-Відторгнення
від натуги синє:
Яка половина
Яку половину
Поглине!?
Надовго у стосунках
не вистачає ідеалу:
Поглинений
бореться за свободу –
Аж до криміналу…
Сотні, тисячі відтінків
Болючого Кохання
перебирай,
А як знайдеш –
своєму візаві
Нектару
Хоч крапельку дай,
Пригощай…
Об’єднайтеся, хоч на мить,
у пару!
У цю невловиму
мить,
Щасливими будьте…
Кохайте, Любіть
Аж Цілу-Ціленну
Мить!
З чого починається Казка-Любов -
З Безумства Думок і Страждання?
Це:
Справжній Цілунок –
Основа Основ,
Свята Запорука
Кохання!
Споконвічна проблема
«У обіймах твоїх
Всі миттєвості - кращі,
Що б робила без тебе
і як би жила!?
Та належить, стосунки
оформити наші,
Щоб сім’я повноцінна
була.» -
«Ми щасливі, ми вільні, навіщо -
за грати?
Хай лиш небо високе
заколисує нас!
Наче шлюб порятує
від розлучення,
зради,
Я люблю, я кохаю,
все буде гаразд!» -
«Скільки житиму, зовсім спокійна
не буду,
Як неспокій гризучий в собі
подолать?
Процедура магічна – реєстрація
шлюбу -
Підпис,
Печать!?» -
«Реєстрація – наче
скасування Світанків -
прощавай майбуття!
Реєстрація шлюбу - надівання
Кайданків
На життяІ»
Не підкажуть нічого
дискусії жодні…
Трансформація щастя
у см’ятіння заграв…
Споконвічна проблема
і колись, і сьогодні …
Хто цей вузол розв’яже?
І щоб не рубав!?
Подалі від Гріха
Від Гріха подалі
Тримайтеся подалі
від гріха,
Най доля оминає вас
лиха,
Мов мошкара,
гріхів літають
хмари,
На всіх на нас
печатка є гріха.
***
Жабка у Коробці
Жабка у коробці
заплітає коси,
Раптом підрізає
"труна на колесах",
Коси - два аркани,
захлеснули кришку,
Хвацько Жабка
на труні
скаче, мов Мартишка.
Кара Кохання
Таїнства містить Духовний
Сувій:
навіть Обранцям,
не можна спитати
про долю,
«Шлейф
від парфуму»,
слід
від закоханих мрій,
Карби на серці,
стогін душевного
болю…
Сила кохання
сповнена
жахом страждань,
Рани кохання –
Не -
Ви -
Лі -
Ков -
Ні...
Демони можуть
зріктися
недобрих діянь,
Янголи здатні
поринути в дійство
гріховне.
Кара кохання –
крутосолона,
гірка,
Заздрість
спустошує
душі закоханих...
мрії...
Разом і поруч,
і руку стискає рука -
Тільки тоді
не злякають
ні пекло,
ні вирій!
Наше кохання блукає
у Всесвіті
вічно,
Зраду лікує,
полегшує
тугу
і відчай...
Не копай іншому ями...
Жарт
Не знайдеш ліпшого
виходу,
Щоб відвернути
драму,
Будеш любити
"іншого" -
Йтимеш до храму
прямо.
"Іншому" яму
ритимеш,
Зробишся злим
і похмурим,
Хибно вчинити
вирішиш,
Звалишся
до баюри.
Споглядай, не саджай
матіоли,
Уникай багна
і пилюки,
Не копай землицю
ніколи,
Не бери
важкого у руки!
Схочеш нашкодити
"ближньому",
То не роби
нічого,
Не копай
ями іншому -
Працювати не треба
на нього!
Терпка Стояла ...
Етюд - нонсенс
Терпка стояла, наче муст,
Красуня у ночі,
Мовчала, а ні пари з вуст,
І ти також мовчи!
Ні золота не треба їй,
Ні самоцвітів теж,
Нехай вони, неначе кров,
Розмай строкатих коругов,
Зелені, сині - все без меж
В прозорості німій!
Веде, заманює вона
У темряву-золу,
Чаклує, манить,
як мара,
Тріпоче на вітру.
Іди за нею, час гряде,
не хочеш,
то не йди -
Але,
ніколи знов,
ніде
Не мрій її знайти!
І неважливо:
підеш ти,
чи, може,
дременеш -
Від долі
не втечеш!
Не вір її очам
Не вір її очам,
Словам її не вір:
Це лагідне дівча
Насправді – хижий звір!
Нечутно підійде,
Погляне і за мить
І з розуму зведе,
І серце полонить.
Зурочить – пропаде,
І слід сховає свій,
Ніколи і ніде
Знайти її не мрій.
Зустрінеш – не підходь,
Не слухай, не дивись.
Рятуй тебе Господь,
Молись йому, молись!
А краще не тікай -
Від неї не втечеш,
Люби її, кохай,
Хай навіть пропадеш
Різдвяна Ніч
Етюд
Приходили Посестри
посеред ночі,
Не з дна,
де ключі холодні
стужу на всі боки
точать,
Діви виринають
з-поміж вимірів космічних,
Червоно-багряний Місяць
ніжно фарбує білий одяг
та шкіру обличчя...
Мовила Перша:
"Я мститись не стану,
Але не хочу молитись
за підступного Степана,
Хай живе щасливо,
якщо зможе,
Більше ніколи його
не стривожу".
Мовила Друга,
напівпрозора, кармінова:
"Місяць,
кривавий колір
міняй на рубіновий,
Хай не тривожать
померлого щастя
картини,
Колишньому милому
добра бажаю,
Хоч милих колишніх,
на жаль, не буває...
Мовила Третя:
"Найкращого зичу усього
я нареченій
підступного мого милого,
Він весь невірний,
дуже жорстокий,
Не ображає нехай
Розлучницю Карооку!"
***
Рубінова ніч вирує
чаклунськими чарами,
Діви Повітря дишать
Прощенням Різдвяним!
Зречення
Верлібр
Чи можна зрікатись?
Тільки
якщо це
Почуття
Зароджується
В глибинах
власного
Єства...
Інакше
Зречення
буде
Пустим Словом...
Але, якщо
Зречення
є щирим,
Промовляти його
нема
Потреби...
Не зрікайся
Ніколи!
Сподівайся
Завжди!
Два Ченці
Ішли два буддисти,
Ченці молоденькі,
Ченці молоденькі ішли.
Аж ось перед ними
Велика, глибока
Калюжа вляглася на шляху...
Стояла дівчина,
Дівчина тоненька.
Не знала, що далі робить,
Чернець один проворно
Дівчину взяв на руки,
Через калюжу швидко переніс.
Пішли вони далі,
Один чернець похмурий,
Товаришу суворо докоряв:
"До жінки доторкнувся
І тим себе збезчестив,
Хіба ченцеві личить так робить?" --
"Я дівчину давно вже
На березі залишив,
Як тільки через воду переніс,
А ти вже дві години,
Похмурий та сердитий,
В думках без відпочинку
несеш її, несеш!"
Сорока
Жарт
Радіє Сорока,
блимає білим
боком,
На галявинці ростуть
кущики, кущики,
А на кущиках горять
червоненькі персики,
Пиріжки, маковники
і крученики, і вареники
Та ще й бублички!
Кожного ранку Сорока
Косить блискучим оком,
Персики смакує,
пиріжки куштує
І вареники,
і крученики,
і маковники.
і кругленькі бублики!
Кожний день Сорока
наїдається,
Перед пташкою Синичкою
похваляється...
"Покажи галявинку,
Сороко,
Принесу я пташенятам
смаколиків трохи!"
А Сорока
відмовляється незграбно,
Давить жадібну Сороку
Зелена Жаба.
"Покажи галявинку,
добром прошу,
Все одно знайду,
вистежу!"
Настрахалась, перелякалась
Сорока,
Поскакала на галявину
кривим кроком,
Не залишила
жодної дрібниці,
З'їла всі смаколики,
всі гостинці.
Ось лежить вона у хаті,
не надіється на ласку,
На живіт їй навантажили
гаряченьку праску...
Отака Сороці
розплата:
Смаколики стали
не в радість,
Отака їй спокута
за жадібність,
За
Нена-
жер-
ли-
вість!
Чорна Киця
Поза темною кімнатою...
Киця завжди -
Витончена
Панянка,
Загадкова уся,
Шляхетна,
Капризує експромтом
Неконкретно,
Непередбачувано...
Багато
Різних таємничих
справ
Зробити їй
Призначено!
Справжня Панянка,
Вишукана Леді,
В її муркотінні
Ховається
Чарівний мелодійний
Спів...
Чорна Киця
Та
Чорний Лебідь -
Втілення
Потаємних Ілюзій,
Та
Снів!
Світ Кохання
Етюд
Світ Кохання за мить
Відгорів, не блищить,
І зола не гаряча,
холодна,
Візерунки золи -
Чорні привиди злі,
Тільки серце
ніяк не схолоне.
Меркне наша Любов,
Прокидайся, агов,
Почорніла Дівчина
прекрасна,
В темних пальцях тенет
Стигне темний букет,
Іскра Щастя не скресне,
не згасне!
Не вмирає Любов,
Не скипається кров,
Навіть крихітці Щастя
радіє,
Від студеного сна
Порятує Весна,
Не вмирає ніколи
Надія!
Горькое Танго
Роковая красавица
***
Я кажусь тебе девочкой слабой,
Я добычею легкой кажусь,
Я не стану твоей забавой,
Подарю невесомую грусть.
Ранней осени горькая прелесть,
Заклубилась по нашим следам,
Этот бал в родовом поместье,
Не забудешь, мой друг, никогда.
От заносчивых юношей средство –
Обольстительные уста,
Я недавно совсем из детства,
Но успела душевно устать.
Танго плачет негромко и горько,
А потом я уйду, не вернусь
И с тобою останется только
Мой подарок: прозрачная грусть.
Нанесла тебе легкую рану,
Опалила немного мечты,
Но казнить, так и быть, не стану:
Потому что понравился ты.
Тарган Проти Пантофлі
Жарт
Тарган.
Пантофлі політ.
Стрибок догори та вбік,
Вихорів турбулентних
скрегіт,
Деренчливий тарганячий
крик.
Не здамся!
Хоч Пантофля,
неначе Дракон...
Потрапляє голка під лапку,
З ниткою міцною вона,
З нею перейду рубікон,
У двобої з *тофлею
Поставлю крапку!
У засідці -
Пантофля друга,
Тарган зшиває їх
міцною ниткою:
"Наді мною більш
не будете
Чинити наругу.
Я вас помічаю
"чорною ниткою"
Посмикались Пантофлі
та без сили впали:
"Не будете
мене чіпляти надалі!"
Тарган оперативно
десь лезо знайшов,
Розрізав нитки,
перевзувся
і далі
У Пантофлях
пішов!
...................
*Пантофлею
Три Куми-Мисливці
Жарт
Три Куми йшли по лісу,
Ішли із полювання,
Хиляли оковиту,
Бач, грілися вони.
Над ними сяяв Місяць,
Кругленький, наче Млинчик,
Той кум, що вжив грам двісті,
Спроквола проказав:
“Цей Місяць — дурнуватий,
Якийсь увесь — квадратний,
Мабуть, погода зла!” --
“Ти, Куме, - баламуте, -
Так другий зауважив, -
Цей Місяць, млин, - трикутний,
Ще кажуть — косинець,
такий собі “пипець”!*
Кум третій заперечив:
“То про який вже Місяць
Триває суперечка
На кшталт - “ячмінь, чи гречка?
Про той, що висить зліва,
Про той, що світить справа:
Їх двоє, грець,
Над нами!
Где Выход?
Если не видишь
Выход,
Это не значит,
Что его нет...
Потерян след,
Ворон крячет,
Накликает
Лихо.
Где же
Выход?
Делать что? -
Сдаваться не надо,
Продолжать поиски-променады,
Порядок простой:
Нежелательна любая
Шумиха...
Поспешность не торопи,
Не гони,
Не лишайся малейших надежд,
Нету выхода там, где вход? -
Верь в благоприятный исход!
Семь раз отмерь, один - зарежь,
Выход в стене
проломи!
Перегони
Жарт
На Місяці сиділи
закохані дві Свинки,
Кабанчик і Пацюня —
щасливі Молодята,
Пацюня — вся гарнюня,
картиночка ошатна...
Був пан Кабан — вусатий,
циліндр на голові,
Було їм цікавенько,
любенько споглядати,
Як по травичці Коні
хатиночку тягли.
В хатинці — Поросятка,
веселі три Хлоп'ятка,
За ними Вовк женеться,
немов Горинич-Змій:
“Наздожену — спіймаю,
хатинку розламаю,
І кожен буде мій!
Не здожену — не треба,
Дивуйтеся на небі:
Я — Сірий Вовк-Барон,
З хатинкою змагання -
Прекрасне тренування.
Я буду Чемпіон!
Шурхенятко
Жарт
З понеділка
до суботи
Тротуаром кам'яним
Ходить Цуцик
на роботу
Із портфелем шкіряним.
На ковбаску,
на форель
Цуценя не важить,
Час від часу
у портфель
Печиво “вантажить”.
Підгледіли
Цуценятки
(Стриматись несила):
Там і справді
“Шурхенятко”
Печивом хрумтіло!
Де Мишеня?
Жарт
“Агов, Бабусю, гей,
Тебе питає Кіт,
Де хитре Мишеня
Ховається, мов Кріт?” --
“А що воно таке?
У нього довгий хвіст
І хутряне пальто,
І до крадіжки хист?
Шукає -
здобич де,
Все цупить,
що знайде?” --
“Воно, воно! -
Рудий радіє Кіт, -
Мороки джерело
(Такий мишачий рід),
Де ж я його знайду?
Скажи, не клич біду!” --
“Рудий Барон,
Шановний Кіт,
Прошу у Вас пробачення,
Такого Звіра я
Не чула і не бачила!
А запитання -
Тільки -
Жарт,
Цікавість
І азарт!”
Вечірня Прогулянка
Жарт
Приборкувач Тигрів і Левів - “Чабан”,
У нього в руках повідки та аркан.
Вечірня прогулянка — радість дитяча,
Не шкода нічого для друзів-Котячих!
І левик — Левко, і тигрище — Тигран -
Суворі мисливці, бійці — ураган.
По вулицях Тигрик сторожко чалапа,
Скрадається він на підігнутих лапах.
“Мій пане Чабане, - Тигр каже покірно, -
Щось лячно мені, на душі неспокійно,
Тут ровери їдуть, трамваї та “буси”,
По вулицях міста гуляти боюся!”
Киця Муся
Жарт
А Киця Муся — чепурна,
В Мацюні є пухнастий хвіст,
Муркоче ввічливо вона,
Все цупить, слухає та їсть!
Муся, Муся, де порічки,
Рибка де і галушки?
В Киці вушка невелички,
А у вушках — затички!
“Муся, Муся! Дрибки, дрибки!
Ти муркочеш, наче скрипка!
Соромно за тебе нам:
Потягла смачненьку рибку!
Киця слухає - “Ням, ням!
Хай вам всячина усім -
Я не слухаю, як їм!”
Шоколад
Жарт
Дбайливий Павич для Звірят — Докторик,
Цукерки — мавп'яча мана,
“Агов, Мавпенята, бананам - “кердик”*,
Смаколикам теж - “хана”!**
Щоб ніжне здоров'я міцніло “на лад”,
Щоб зиск видавався значним,
Я вам презентую усім шоколад,
Він дуже-предуже смачний!
Він зробить могутнім, відважним, “крутим”,
Солодкий, хоч зветься “гіркий”,
Та тільки ось Рімці (мавпеня) здається сумним,
Чому, Мавпеня, ти такий?” --
“Не відав би я з шоколадом нудьги,
Та в мене із ним — нічія:
На жаль превеликий, від бляхи-фольги
У мене завжди печія!
...................................
*кінець
**кінець
Щарманщик
Обгорнувся спочинок туманом...
Виринаючи нишком з імли,
Злий Шарманщик блукає майданом,
Де стоять спорожнілі столи.
Злий?
Нітрохи — розвіює мряку,
Світлий він чарівник, не дикун.
Лиходій не Шарманщик ніякий,
Лиходій, це Ліхтарник —
Чаклун!
Зло глибинне повзе
з потойбіччя,
Тьмяно блимають злі вівтарі,
Капелюх закриває
обличчя,
У руках мерехтять ліхтарі!
Насилає нехай лихоманки -
Подолає Шарманщик чуму,
Розлітаються співи шарманки,
Відступає Ліхтарник в пітьму.
Геть!
Із міста втікай Лихоманко,
Посміхайся, наш друг Зореквіт...
Доброспіви дарує
Шарманка,
Знову ранок
і Сонцю привіт!
Гарний Учень
Жарт
“Ось — чемний учень
і дуже гарний,
А чи розумний,
а чи старанний?
До школи ходить
широким кроком
І вчить ретельно
свої уроки?” -
“До школи ходить
і вчить уроки,
У нього кроки
дрібні й широкі!
Хлопчина виріс
уже нівроку,
Бо в кожнім класі
сидить два роки!
Аж по два роки
у кожнім класі,
Щоб знать науки
усі прекрасно!
Такий от лобур —
великий, гарний,
Весь працьовитий,
увесь
старанний!”
Михась vs Гусінь
Наш Михась в постійнім русі -
Він з дерев ганяє Гусінь,
Гусінь — жвава і маленька,
З нею впоратись важкенько.
Від гілок Михась завзято
І Пташок жене, і... Дятла!
Гей, Михась, не будь в напрузі:
Всі Птахи для лісу - друзі!
Ну, а Дятел скрізь у хащах -
Лікар для дерев найкращій!
Ніж махати кулаками,
Хлопчику,
дружи з Пташками,
Щоби Гусінь обирати,
З-під кори вражин тягати!
Смарагдовий Ліхтарик
Жарт
Гілка в гілку
стукоче тихенько гілля,
Ліс нічний
у постійному русі,
Чарівну Капустинку
несе Зайченя
Іменинниці,
любій Матусі!
Подарунок тріпоче
і аж мерехтить,
Снігопадом стає
снігопадик,
Капустинка у лапках
м'якеньких
горить,
Як ліхтарик,
зелений смарагдик!
Хай пухка хуртовина
ховає сліди,
Ось — ліхтарик
смачної капусти...
Будь завжди молода
і весела завжди!
З Днем Народження,
люба Матуся!