Терпка стояла, наче муст,
Красуня у ночі,
Мовчала, а ні пари з вуст,
І ти також мовчи!
Ні золота не треба їй,
Ні самоцвітів теж,
Нехай вони, неначе кров,
Розмай строкатих коругов,
Зелені, сині - все без меж
В прозорості німій!
Веде, заманює вона
У темряву-золу,
Чаклує, манить,
як мара,
Тріпоче на вітру.
Іди за нею, час гряде,
не хочеш,
то не йди -
Але,
ніколи знов,
ніде
Не мрій її знайти!
І неважливо:
підеш ти,
чи, може,
дременеш -
Від долі
не втечеш!
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись