RU
UA
29.11.2013
#Юлія Грицай
Розбите скло не стане цілим знову,
Минулий рік назад не повернеш.
Та всупереч всьому душа готова
Летіти в ті краї, де ти живеш.
Вона не чує слів перестороги,
Що далі буде лише каяття.
Від неба лиш чекає допомоги,
З єднати разом два наших життя.
А той, по кому серце плаче,
Давно про старі мрії вже забув.
Та щоб душі не вмерти від розпачу,
Всевишній неможливе б повернув.