Вогник
Невже я сяду знов за грати
І своє серце я закрию знов.
Надіну я байдужі лати .
Й холодна в жилах буде кров.
І за вікном буде лиш холод.
Кудрява буде заметіль,
А на душі страшенний голод
І у думках минає біль.
І стане тихо й наче мирно
Що як годинник ,що затих.
І час не йде. І вже надхнення зникло.
І вже напевно майже стихло.
І все в очах твоїх поникло...
Можливо ти подумав , що немає
Тепла що так потрібно було у тобі.
Але хто знову покохав ,той знає
Для чого вогник той потрібен у житті.
Любіть
До поки сонце сяє
І місяць крізь зорі біжить
Навіть біда минає
Потрібно лише любить.
Любіть обійми вітру
І ближнього свого.
Любити тепло вогню
І рідних , щоб не було.
Любити і темноту
Їй теж є місце в житті
Бо як би її не було, не знали б що краще в бутті.
І пам'ятати, що всім своє
І в кожного є свій шлях.
Любити потрібно своє життя
Хоча б у маленьких речах.
Омана
Вогонь горить і серце тліє
І тихо вже згасають всі надії.
Як зорі, що ти бачиш в небесах.
І в голові лише омана
А на душі холодний страх.
Чи варто так була жадана
Коли крізь біль й печаль біжиш
Світом панує вже омана
І ти уже у ній сидиш.
Тримає так немов любов,
Болить неначе сотні стріл
І ти біжиш у неї знов
Коли в душі вже сотні дір.
Даль
Коли шукаєш в небі зорі
Дивись на ту яка горить
Лише для тебе і яскраво
Й запам'ятай назавжди мить.
Ти пам'ятай ,що я далеко
Між нами тисячі доріг,
Дуже багато кілометрів
І на душі трошки болить.
Між нами є нерозуміння
Коли нам важко у далі.
Стерпіти це . Це лиш уміння.
А може віра в голові,
Можливо в серці чи в душі.
Можливо ти захочеш здатись,
Але завжди ,Ти пам'ятай!
Здаються ті ,хто втратив віру,
Я завжди віритиму. Знай!
Зірка
Кожен з нас мріє щоночі
І горять у всіх нас очі.
Мрію й я , таке життя.
Шкода все це небуття...
Мріяв я колись один
Що зустріну зірку в небі
Поміж тисячі світів
Й буду жити лиш для неї.
Мріяв що коли знайду
Зберегти її зумію
Душу й серце їй відкрию
Все про себе розкажу.
Та коли відчув тепло і
Вже серце охопило
Зірка та погасла в мить
Бо торкнувся я не вміло.
Залишившись у пітьмі
Не відчувши більше світла
Залишилося мені
Жити вічно поміж світу.
Може все ж таки знайду
Я ту зірку в темноті.
І назавжди запалю
Те чого нема в житті...
Кричати
Часом буває, що зовсім не знаєш
Чи покохав чи просто шукаєш.
Часом життя не дає тобі спати
І в голові заставляє кричати
І ти в думках цілу ніч засинаєш
Може кохаєш , а може не знаєш.
Ти починаєш слухати серце
Як воно скаже , чи варто все це...
Часом є страх і невіра у все.
Голову й думки знову несе
І вже не знаєш ,що маєш робити
Думати серцем чи думкою жити...
Знаєш? багато можна сказати
Що у думках... весь час щось шукати.
Проте ти знаєш, як тільки кохаєш
В серці тепло , і Ти замовкаєш.
Ти вже не хочеш бездушно кричати.
Хочеш усе це від себе забрати
Знаєш. Не варто про це все кричати.
Справжнє кохання, любить мовчати...
Вітер
Холодний вітер тихо обіймає,
Він погляд кинув там де щось горить .
Вогонь кохання він там десь шукає,
Але боїться ,що згорить.
Холодний погляд був в його житті
Холодні руки були вже у неї .
Лиш щось горіло у душі.
Неначе зорі в темнім небі.
Холодне серце билося у нього
І вже здавалось ніби догорить...
Та знову запалало щось у грудях
Можливо це на вік ,а може і на мить.
Тиша
Вечірня тиша , шелест трав
І тільки зорі у вікні
Я так давно цього чекав
Що знов приснишся Ти мені.
Приснишся так , немов в житті
Така тендітна , добра, мила ...
І моє серце охопила
Любов не стримала в мені...
Посміхнися
Посміхнися світу ,
наче він весь твій.
Посміхнися сонцю ,
І завжди ти мрій.
Посміхнися так ,
Щоб пройшла печаль.
Доторкись його серця
Що як холодний кришталь.
Посміхайся з любов'ю
Завжди вір і знай.
Кожен раз із нею
Перешкоди минай.
Посміхайся душею
І даруй тепло.
І промінчиком щастя
Ти врятуєш його.
Ритм
Цей нескінченний ритм в її житті
І іскорки добра та позитиву
Показують що на душі тепло
І мряку заповняє світле диво.
Наплив емоцій добрих і смішних
Покаже тільки чесний шлях
І ти нарешті зрозумієш ,що це диво
Побачив раз і тільки у її очах .
Очі
Твої очі бувають як зорі,
Бо так легко згубитися в них.
Потонути у них наче в морі.
Я хотів би , але ще не встиг.
Я хотів би щоб Ти посміхалась
Й дарувала тепло у душі
І загоїла всі мої рани
А я б щиро загоїв твої.
І цей світ весь віддав тобі ...
Показав би його доброту...
Кожен день дарував від душі,
Тільки б бачити посмішку цю.
Правда
Сувора правда , в нашому житті...
Сердечні справи, душу запалили
Любові полум'я вогонь.
Душевні рани заживили.
Холодними думками й браком часу
Ти хочеш серце остудить
Подих життя , незнаним шляхом
Покаже , що шукати і де щось горить.
Ти знайдеш те чого шукав в житті
І будеш більше всього це цінити ...
Лише тоді коли хоча б на мить ,
Втратив це все і знов захочеш жити...