Війна сьогодні? Це абсурд.

Декілька згорблених душ тихенько сиділи в церкві. Всі заглиблені у свої проблеми, і я одна із них. Назріває війна. Ні, вона продовжується вже 8 років на сході. Проте тепер, саме сьогодні війна вдягла свій найтемніший одяг і помчала нам назустріч. Розстрілюють міста, в яких знаходяться воєнні бази, перекривають інтернет, надворі весь час чути вибухи, літаки.
Боже, я надіюся це сон. Я прокинуся просто ЗАРАЗ, роздивлюся навколо, зрозумію що вже світає, подумаю «нічого собі, яке жахіття мені наснилося» і піду робити свої ранішні справи. Пізніше прокинеться моя сім’я і їм розповім це.
Та це не сон - реальність. Та реальність, яка не повинна була би дійти до нас. Це ми повинні вчити на уроках з історії у школі, а не стати «живими прикладами».
Надворі щодуху мчать машини, люди знімають всі свої збереження з банкомату, закупляються харчами, готують підвали. Божее я не можу чути цей звук. Звук летючих літаків чи бомб я не знаю. Я просто хочу, щоб це все перестало існувати. Увесь цей світ. Хоча б на декілька секунд не хочу чути цього гучного звуку, який доходить навіть через закриті вікна. Дякую.


Я смерті не боюся. Радше страх мій викликає, що помре весь світ. Атомні бомби – яке чудове знаряддя. Ми вивчали в школі як швидко вони можуть зруйнувати все. Точно не пам’ятаю, але здається декілька хвилин. Це вже не здається таким неможливим. ІІІ світова війна ДО БІСА не здається вже неможливою. ВСЕ вже може стати можливим.
Оо ні, знову ці звуки…
Я не боюся смерті. Втрата мого життя не здається такою великою, якщо річ іде про мою сім’ю, країну, друзів.
Боже, дай сил це витримати. Зборони мою родину, батька, матір, сестричок і братиків. Зборони мою неньку-Україну. Подари мир і здоровий глузд всім мешканцям цього прекрасного світу. Зроби так, щоб наше «завтра» було таке світле і сонячне, як і всі минулі.
Знову звуки…
Амінь