Останні записи в щоденнику
Усе життя шукала принца на білому коні, а трапляються лише вершники без голови…
Я піду наліво, а може піду направо. Адже я - королева, я маю право… на
будь-який хід!
Гадаєш, у мене в очах іскра є? Ні,це просто таракани в моїй голові якесь
свято справляють, а це салют...=)
Загубилось Натхнення. Прикмети: змінюється зі сріблясто-білого до
перламутрово-фіолетового, любить шоколад і гіркувато-терпку каву. Прошу
повернути за винагороду.
Ти живеш в моєму серці. Ти живеш в моїй душі. Ти живеш в моїх думках. Ти
живеш в голові ... За оренду коли заплатиш?:)
мда ... всі знаходять свою любов, щастя, удачу ... а я блін два однакових
носка знайти не можу...
Я не сама. Нас п'ятеро. Я і чотири стіни.
А ви тоже коли сидете вконтакті і їcте мандаринку,не замічаєте як вона
зникає?
Інтернет, він нас не зближує.....це скупчення самотності. Ми ніби разом,
але кожен сам... Ілюзія спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя.
Тут немає імен, замість них – ніки. Тут не має віку і статі. Голоса теж
немає. Як немає і емоцій, їх заміняє десяток банальних смайликів. Натомість
особи – аватар. Тут не читають книги, а переглядають текстові файли. Не цитують
напам’ять улюблених поетів, а вставляють результат пошуку гугла за ключовою
фразою, яку змогли запам’ятати. Замість любові в серці – записи в історі…
Пластмасові почуття…
я живу навпроти цвинтаря..почнеш вимахуватись,поселишся навпроти мене...:)
Я не можу спокійно відкручувати кришку пляшки Pepsi, яка зі смайликом. Вона
мені посміхається, а я їй звертаю шию.
Вийдіть всі з контакту! Хочеться побути наодинці!
Молодий чоловіче, Ви дозволяєте собі грубіянити так, ніби у Вас в кишені є
запасна пара щелеп.
Мама в дитинстві навчила мене робити неможливе: "Закрий рот і їж суп я
сказала!"
Вигуляти мене! А то я скоро з цим Інтернетом збожеволію!
Та я не подарунок, але і ти не іменинник!
Красивые
стихи
Не
зли других. И сам не злись
Мы,
гости в этом бренном мире.
И
если, что не так – смирись.
Будь
поумнее, улыбнись,
Холодной
думай головой,
Ведь,
в мире всё закономерно –
Зло,
излучённое тобой,
К
тебе вернётся непременно.
(Омар
Хайям)
Любить
за что-то - это слишком просто.
А
ты попробуй полюбить за все !!!!
За
то, что я бываю несерьезной,
За
то, что по ночам смотрю в окно,
За
то, что я люблю смотреть на звезды,
За
то, что улыбаюсь невпопад,
Порой
бываю дерзкой и несносной,
За
каждый жест мой и за каждый взгляд.
За
то, что задаю тебе вопросы,
Которых
ты хотел бы избежать,
За
то, что иногда не прячу слезы,
За
то, что не хочу тебя терять...
Стих
о жизни: Странно...
Мы
живём, точно в сне неразгаданном,
На
одной из удобных планет...
Много
есть, чего вовсе не надо нам,
А
того, что нам хочется, нет.
(Игорь
Северянин)
Стих о жизни: жизнь – игра
Вся
жизнь – спектакль, идет премьера.
Герои
пьесы – я и ты,
И
суетятся костюмеры,
И
декоратор жжет мосты.
Полувсерьез,
полушутя,
В
плену игры и без дублера
На
сцене только ты и я –
Без
грима, света, режиссера
Играем,
публику дразня.
В
спектакле этом мы – шуты.
Ты
– царь, а я – императрица.
Я
в жизни – дрянь. Ответь, кто ты?
Из
пьесы вырвана страница,
Из
жизни – целые листы.
Стих о жизни
Все
умирает на земле и в море,
Но
человек суровей осужден:
Он
должен знать о смертном приговоре,
Подписанном,
когда он был рожден.
Но,
сознавая жизни быстротечность,
Он
так живет - наперекор всему,
Как
будто жить рассчитывает вечность
И
этот мир принадлежит ему.
(Самуил
Яковлевич Маршак)