Для меня ты только дождь..что течет по венам
Для меня ты крик души..но я рисую мелом
смело :"Тебя нет!"...да и меня тоже..
Что же я несу??!О,Боже....
Теряю капли разума..с ума схожу..
Да нет..скорее я сбегаю...
Для меня ты жизнь..Ты боль.
Сахар стал на вкус как соль..
"-Добавить в жизнь поярче краски?
- Да нет..не стоит...лучше маски"
Я плачу майже кожну ніч ....думаючи :чому все саме так?
Адже я люблю тебе... і мені всеодно .....
Просто хочу хоч іноді бути поряд ,прижиматися до тебе як дитина
сильно ,сильно....любити тебе як не одна інша дівчина... щіро....
Ти навіть не здогадуєшся що я відчуваю бачучи тебе...
І коли ти проходиш недалеко коло мене я думаю "що я зробила?чому він навіть не привітався?"
А потім задую...що такий наївний хлопець не вірить мені....А чому не вірить?
Невже Леруня така погана.?
і одразу я проникла в спогади....в ті чудові спогади....
Як ми просто йшли в кінці вулиці Повітя-Флоцької і дивилися на :хмари,зорі,літаки і блискавку....
а потім пішли в здовж кладовища...і була "ямка" і я вступила
в неї ))....і коли ми вперлись в кладовище ти сказав " Обідно.."
а потім йшли куди ноги несли і ти розповідав про щось а я просто слухала твоє серце...я його відчувала...
А "КирлиМирли"
пам"ятаєш ?в кінці вулиці як стояли обійнявшись і чекали
літака...а його все небуло...і коли ми вже ишли назад він
пролетів....
а на наступний вечір....пішли на блоки...ти мені показував сузіря
"лебедя"...довго дивилися на зорі....таке відчуття
було...незабутнє просто....
? і перший поцілунок....блін...такий біль проникає зараз...Але спогади все роздирають мене ...
не забуду ніколи того...
і коли я в останнє сказала тобі "я тебе люблю",ти відповів"Не кидайся словами "..
якщо ти читаєш зараз це то читай уважніше дані фрази..
(я дуже сильно тебе ЛЮБЛЮ !)
Завжди блоки були місцем на якому мені стає легше,а зараз проходити повз них не можу...
Обідно...
В мене є останнє прохання....(остання зустріч...)
?
Я не маленька і чудово розумію що нах тобі не потрібна ,що тобі
бридко буде зі мною говорити...але для мене це дуже важливо!!!
І прочитавши це все подумай чи могла я писати бридоту про
тебе!?і включи логіку нах мені було б затирати всі написи?
ЧОМУ Я СПОКОЮ НЕ МАЮ
Чому я спокою не маю,
Обійме знову втрати страх,
Чому і досі серце крає
твій погляд, згублений в роках?
Я тільки погляд твій згадаю -
І все життя вже шкереберть.
Неначе вигнали із раю.
Неначе за плечима - смерть.
І дотик рук я відчуваю,
Хоча пройшло, мабуть, сто літ.
Та дотик той вогнем палає,
Мов на щоці лишився слід.
А серце гулко так тріпоче,
Як спійманий в долоні птах.
Й зникать чомусь зовсім не хоче
Твій поцілунок на вустах.
Сумно! Ковтаєшь останні
сльозинки в собі.
Ковтаєшь останній
гіркий подих.
Ховаєшь дрібні
но болючі думки.
Боїшся! А якщо знов?
Ця хвиля непреривного болю
зірвиться в тобі
І все розпочнеться спочатку
Ти скажешь:
-А зможу і ще?
держати цю оборону.
А вона все росте,
здіймається вись.
Набирає всесильну безмежність.
І з новою силою,
розбьється вона в мить.
Об скали твоєї надії.
Сумно! Ковтаєшь останні,
сльозинки в собі.
Ковтаєшь останній,
гіркий подих.
Ховаєшь, дрібні
но болючі думки.
Але, досі,
я вірю!
я знаю!
я живу!
А тільки одне...
-А з можу і ще?
Хтось скаржиться, що життя не дає йому всього, але він забуває, що життя - це і є все.
Супутники нашого життя, хто вони? Незважаючи на те як би сильно ми не намагалися їх відштовхнути від себе, вони все одно посідають своє місце у нашому житті...........
В кожного з нас свої проблеми, своє життя. Та інколи проблем забагато і рогрібати все як завжди доводиться самотушки. Коли намагаєшся щось дійсно довести до толку тобі стільки людей нерви вимотають. Але головне залишатись людиною і вірити в те що ти дійсно правий. Все не так погано як здається. Посміхнись, завтра буде гірше.
Сьогодні вперше зайшла на цей сайт. Зареєструвалась. А на фото залишила палаючу кицю. Ні це не образ моєї зовнішності, і не прояв магічних здібностей перевтілюватись - це стан моєї душі, який мені дуже подобається: ніжність,любов та сила воєна в одному букеті.
Знову надія,знову страждання,
Знову оці пусті сподівання,
Знову сумую й безмежно кохаю,
Як жити без тебе, я не уявляю.
Чекаю тебе, як завжди , в онлайні,
Тебе все нема - ждуть справи нагальні,
Та надія горить і все ще живе,
Що будемо разом - любов пережде.
Я вірю, що візьмеш мене ти за руку,
Скажешь люблю , припиниш ти муку,
Розвієш мій сум,припиниш чекання,
І більш не прийдуть усі ці страждання...
Ми будеио разом,назавжди, до скону,
Разом поборемо всі перепони,
Я вірю у наше щире кохання,
І маю назавжди одне лиш бажання...
Хочу я завжди бути з тобою,
Кохаю до болю ,здалася без бою...
Прожити без тебе уже неможливо,
Й ніщо не спасе мене , навіть диво...
Хочу бути з тобою, хочу до тебе,
Дивитися в очі, схожі на небо,
Бути в обіймах й самій обіймати,
І найніжніше тебе...ТЕБЕ...цілувати...
Просто тримати тебе за руки,
чути удари - серця звуки,
Дивитися в очі і не відпіскати,
Просто ніжно тримати...тримати...
І ось воно - це єдине бажання,
Переборює все - навіть страждання,
Кохання назавжди , тепер розумію,
Ти - сенс життя , ти - моя мрія...
І як же далі без тебе жити?
Де вихід звідси?Що робити?
Напевне прийдеться меня лиш чекати,
прийдеться меня із болем кохати...
Але нічого...нічого,я почекаю...
Прийде момент і ми будемо разом,
Ми будемо разом , я вірю, я знаю,
Тому що люблю, тому що кохаю...
"Ніколи не говори "я люблю тебе" якщо насправді тобі всеодно...
Ніколи не говори про почуття, якщо їх і в думках нема, ніколи не тримай
мене за руку якщо збираєшся розбити мені серце... Ніколи не говори, що
збираєшся зробити щось, якщо навіть не плануєш починати ніколи не
дивись мені в очі, якщо все що ти робиш брехня, ніколи не говори
"привіт" якщо насправді думаєш "папа"
Коли вона приходить, серце завмирає,
А потім б'ється без упину.
Любов усе перемагає,
І сльози й біль і зла годину.
Без неї сонце ясно не сіяє,
Без неї квіти не ростуть,
Колір радуга втрачає,
А життя втрачає суть.
Вона усе навкруг міняє,
Те, що хмуре усміхнеться.
До всіх завжди промовляє
Мелодією з свого серця.
Любов без крил підносить до зірок,
А потім боляче кидає.
Та забути цей урок
Час чомусь не помагає.
Вона приносить в серце біль.
Та разом з тим дарує щастя,
Знайти ті сили і сказати "стій"
Не кожному так вдасться.
Вихід є. Вірити і знати,
Що десь тебе чекають
Просто трошки пошукати,
І відчути, що кохають!
Забудь усе, що знаєш про любов,
Шукай те, що не втрачають
І тоді відчуєш знов,
Що тебе люблять і Тебе чекають.
У серці - крик, в душі - лиш тьма,
На обличчі сльози.
Я напишу тобі слова,
Без іронії і прози.
Кинувши надію, вітру в руки,
Полетіла в височінь,
І не потрібні більше муки,
Щоб не побачити цю тінь.
При зустрічі нашій вже не заплачу,
Навіть дивлячись в очі твої,
Я ніколи собі не пробачу,
Що повірила знову брехні!
Ти зіграв зімною гру,
Правил якої я не знала,
Тепер Я серце своє бережу,
Бо тебе колись покохала...
Пам'ятаю кричати хотіла,
Але так,щоб ти не почув.
Я тільки тепер зрозуміла,
Що просто мене обманув.
Прощати, я навчусь прощати
Нехай болить мене одну,
Я в слід тобі буду мовчати
Що я тебе ЛЮБЛЮ...
??Загублю серце у грудях,
Забуду ,що воно там було,
Перестану бачити в людях,
Тільки вірність,щирість,добро.
Все що минуло , мало минути
Не повернути часу назад,
Я не забула та хочу забути,
Усе, що поєднує нас..
Думаешь всё так просто?
Просто придёт июнь,
ты поглядишь на звёзды,
чтоб отыскать Мою.
Только она погасла.
Той, что была, уж нет,
и от неё остался
ровный, далёкий свет…
Слышишь, как дышит
время?
Как шелестит песок?
Прежние наши тени
мечутся между строк…
Ищет иное русло
вешней любви река
стали ей слишком узки
старые берега…
Я расплескаюсь светом –
росами по траве…
Спросишь тихонько: «Где
ты?»
Я прошепчу: «Везде…»
В малом, большом и целом.
Хочешь владеть? – Владей.
Видишь, вдали взлетело
облачко голубей?
Есть среди них голубка,
сможешь поймать –
поймай…
Только накинув путы,
больше не забывай,
что никакие сети,
не остановят, нет,
вольный, свободный Ветер
или шальной рассвет…
Трудно со мной – не спорю…
Но и чудес... не жди
Хочешь владеть Звездою?
Что ж, не вопрос… зажги!
Снова взорвусь сверхновой…
Только вот сможешь? Нет?
К радости астрономов
высечь из сердца Свет?
Девчонке,которая умеет летать...
Ты только не бойся. С тобой никогда ничего не случится, потому что у тебя два сердца. Если в воздухе на секунду замрет одно, то рядом забьется второе.
Одно из них дала тебе твоя мать.
Она смогла это сделать потому, что девятнадцать лет назад сумела полюбить, полюбить... Ты не смейся, это очень трудно - полюбить.
А второе сердце дал тебе я. Носи в груди мое шальное сердце.
И ничего не бойся.
Они рядом, если замрет на секунду одно, то забьется второе.
Только за меня не волнуйся, мне легко и прекрасно идти по земле, это понятно каждому.
Мое сердце в твоей груди.
моя мама наверно хотела другую дочку
у которой была бы скатерть в цветочек
в комнате убрано, и бойфренд на 5+
а я такая непостоянная
меня будто ветром швыряет из крайности в крайность
я разбивала любимые чашки
а затем чужие сердца
прыжки в неизвестность, затаив дыхание
новое кредо - попробуй всё новое
прости меня мама
и парень с красным дипломом
я не хотела
так выходит
Зачем мне сердце если оно холодно, зачем сексуальность и чувственность если нет никого стоящего рядом, зачем красота если нет рядом ЕГО... Где ты найди меня молю...
Она долго бежала за ним, пока не упала.Разбила коленку, расцарапала лицо. Села и стала плакать. Больно...
Никто, никогда не любил, не держал ее руку в своей, не говорил ЛЮБЛЮ. Она такая красивая и ранимая. Никто не подходил к ней кроме как с предложением переспать. Не видел ее глубокой души, все чувствовали только сексуальность нерастраченную. Она ждала. Иногда уставала и на кого-то смотрела, но впустую. Искала его - свой ночной бред. Везде в транспорте, в кино, на чужих фотографиях. Но всегда сердце оставалось глухим. Ничего с ним не происходило. Столько лет и ничего и никто. Одиночество. Такая красивая и одинокая...