Були ми з тобою зовсім не довго,
Було боляче тебе відпустить
А душа моя рвалась до тебе,
Як твоя рвалась колись!
Не легка, Як ти бачиш, доля
У нас, Але ж що ж тут ти зробиш?
Можливо на волю тебе відпустить,
Можливо забрати до себе.
Як скажеш, коханий,
ТАК зроблю Я вмить.
Аби не спіткнутись ні разу!
А знаєш ти , що я тебе кохаю?
Знаєш, знаєш ти життя?
Ти знай , що я тебе не залишаю.
Я вирушаю у вир буття.
Не зважаючи на все,
Вірю я тобі, проте ,
А знаєш ти, що я тебе кохаю?
Та слово я останнє все ж таки лишаю.
Скажу я лиш одне ,
Вир буття це все.
Життя- кохаю я тебе!
Дві картини
В галереї висять
Дві різні постаті
А одна стать
Історія повчальна
На всі часи
Щоб береглися демонів
І влади сатани
Молодий художник
Дитятко шукав
Щоб ангела намалювати
І він, відомим став
В дитячому майданчику
Він найшов того
Хто на ангела
подібний
Личко світилось його
Дитя кучеряве
Всміхалось йому
Радісно й весело
Писав пензлик тому
Перше на виставці
Він місце зайняв
Світлий ангел
Всіх зачарував
Пройшли роки
Сивина на голові
Художник задумав
Намалювати демона
собі
Неспокійна думка
Тривожила його
Бо демон не схожий
На ангела його
Довго шукав він
Обличчя того
Щоб образ подібний
Був на демона його
В бараках і барах
Він довго блукав
Ходив придивлявся
Він обличчя шукав
Стомився шукати
І духом упав
Аж раптом знайомий
Йому думку подав
В тюрмі, що має вирок
До страти сидить
Він схожий на демона
На всіх він ричить
Тюремні ворота
Відкрились художнику
В підвалі, без сонця
Смерділо як в
смітнику
За грати звуки
Звірині були
Від страху завмерли
Що з ним йшли
По сходах спускався
Тремтіла душа
Він звіриного крику
Невпевнено ступала
нога
Дійшовши до клітки
Звіра того
Попросив намалювати
демона
З обличчя його
Художник сказавши
Чекав на звіриний
крик
Але звір той заплакав
І голос притих
Всі присутні
Здивувались тому
Що демони не плачуть
Це не подібно йому
Він плаче як дитя
Така дивина
Ні гордині,
зухвальства
У нього нема
Заспокоївшись в'язень
Розмову почав
І дивовижну історію
Митцю розказав
Був я дитиною
Грався в піску
Сонце світило
Пестило, за щоку
Добрий я був
І злоби не мав
Свої іграшки
Друзям дарував
Мене ви знайшли
І взяли одного
Малювали ангела
З обличчя мого
А зараз знову
До мене прийшли
Щоб змалювати демона
В підвалі знайшли
Був я чистим серцем
Хвалили мене
До пестощів, слави
Приручили мене
Став я марно-славитись
І величати себе
Щоб поважали
І слухалися мене
Так поступово
В гріхи я впадав
І інших в яму
Людей я штовхав
Порочні статті
Я в газети писав
Сам зраджував
І розбещеність
вихваляв
Вбити людину
Без всякого жалю
Хай живе секс
Душу за секс віддаю
Тим я жив
І так, я навчав
І невдовзі тому
За грати попав
І до того докотилась
Моя ця душа
Що від ангела
Демоном, стала вона
Ніхто не міг
Надломити мене
Всі тряслись, боялись
Що диявол, їх вб’є
Твоє обличчя
Пригадало мені
Що був я ангелом
А став подібним
сатані
Висять два портрети
На одній стіні
Вони стосуються
кожного
Хто живе на землі.
І знову весна, трішки холодна, як злякане дівча. Ще й досі війна, досі скрута матеріальна, а можливо моральне зубожіння? Хочеться щирої непідробної радості, яскравого сонця, що б аж засліплювало очі. Віднайти б загублених друзів, переробити усі справи, що час від часу відкладала в далекий ящик ("на потім"). Саме зараз вони мені так потрібні, нехай залікують душу, нехай праця принесе вмиротворення.
Я люблю тебя слышишь?
Почему ты молчишь?
Или любишь другую?
Или просто грустишь?
Извини что мешала
Не давала другую любить,
Я ведь просто не знала,
Что ты можешь так просто любить!
Зайшла з цікавосці,була і на інших сайтах.На них чомусь більше віршів російською мовою. Так я націоналістка,а хіба це погано?
Ми з тобою розлучились,так завжди бувае,
ти пробач мене за все ,за любов незламну
За ті всі мої страждання .
но це все завжди влітае
у краї широкі,
Там де ти чекаеш їх,у степу широком.
Ми вже й ніде не будем,
тільки у віснах..
Прощай,прощай я відлітаю...
Крізь літа нашу любов я пронесу,
ти лиш повір, твоєю буду
Стобою буду в тобі я бачу смисел життя
Стобою хочу лиш бути
ти поруч і я цвіту
ти поруч і я живу
твій голос, то моє надхнення
звони чаще я буду рада.
Цілуй ніжно й люби вірно і я буду вірна.
Ангеле мій, мене зрозумій,
Я так його ніжно люблю.
Але він не знає, зовсім не знає
Цю правду мою.
Ангеле мій, мене зрозумій,
Я так його сильно люблю.
Ти наші стежки так поверни,
Щоб вперше зустрілися ми.
Love Story - история любви на кинопленке...
KINO–SKAZKA.RU - команда профессионалов представляет полный спектр услуг кинопроизводства: написание сценария, техническое обеспечение съемок, монтаж, озвучивание, компьютерная графика и спецэффекты:
I этап: На основании составленного творческо-технического задания /ТЗ/ создается сценарий будущего ролика. Раскадровка и подготовка к съёмкам: выбор места поведения съёмок, расчет деталей всего процесса видеопроизводства.
II этап: Съёмочный процесс. Весь процес создания видео проекта подчинён режиссёру. Вместе с ним над созданием ролика работают профессиональные видеорежисеры, звукорежиссёры, художники по свету, гримёры, декораторы и т.д. в зависимости от поставленной задачи.
III этап: Монтаж, музыкальное оформление, компьютерная графика и спецэффекты.
І хоча згадки
здаються ліпшими за сьогоденність, помиляємось, уважаючи, що все те, що могло б
бути кращим наспіє тільки згодом.
С тобою як в раю
твої поцілунки, долі дарунки
твої руки, мої крила,
ти весь світ для мене.
Без тебе сумно, без тебе я ніхто с тобою все.
С тобою душа радіє, стобою спокійно на душі.
Ти найкраще що було у житті моєму.
Дякую тобі за твою любов, за твоє тепло за щирість.
За все тобі дякую.
К сердцу прижму, обниму
Всё прощу, всё пойму
Обниму, поцелую
Не люби другую
К сердцу прижму, обниму
У всех на свете отниму
Загадаю, поколдую
Счастье завоюю
І тваєй я буду
І любити тебе вічно буду.
І жити лиш одним тобою,
С тобою лиш по життю мандрувати.
кофе випите до дна любов твоя пропита, кров твоя пролитая уже не твоя, я уже чужаячужая не твоя, а жальв душі ще ти а поруч вже іншийТи прости я тебе любила,ти прости що лиш тобою жила.Я так хтіла залишитись твоєю назавждиАле так судилось нам стобою небути.Люди ви не судіть ви мене не чіпайте,Ви зрозумійте я жити хочу й радіти Я маю крила щоб літати, я маю одне життяІ я хочу щоб цвіло моє життя а не вяло.
Люблю тебя, родное Белогорье
Твои просторы и бескрайние луга,
Твоих полей бескрайнее раздолье,
И чистые речные берега.
И светит ярче солнце над тобою
И много песен и тебе поют,
Ты, Белгородчина, прекрасна под луною,
И прогремит победный, в твою честь салют.
Ты моя родина, ты мой любимый город!
Ты так прекрасен, и особенно весной,
Для каждого, ты будешь вечно молод,
И никогда не постареешь ты душой.
Так славься, моя родина, Отчизна!
Так будь прекрасна ещё много лет,
И не найдёшь ты в мире места краше,
И для меня на свете места лучше нет!
Хіба зря ми Любили, Кохали і клятву дали.
Щоб дочку ростити разом ми не змогли.
Сварилися й билися Любов не змогли зберегти.
І стосунки на Вірі, Любові, Надії ми не вели.
Обоє напевне ми грішні.
Не зміг я любов довести, Ти не зуміла простити.
Випробування Боже ми не пройшли.
Не зрозуміли як головне для дитини сім'я.
Коли батько і матір щасливі, радісно буде жити дитя.
І тепер ночами не спиться, згадую я ті щасливі моменти життя, коли разом любили і жили заради життя.
Мені ще один єдиний би шанс, я б доказав що таке є сімя.
Може не будуть почуті, ці відверті слова.
Но я кохаю й кохати я буду поки смерть не розлучне життя
У нас війна... ..
Вона іде уже давно!
На Майдані герої вмирають...
А Путін святкує перемогу свою,
Що захопив Крим
Та ми сильніші!
Ми не здамося без перемого....
Війна іде....
А герої вмирають....
Вони не вмирають!
Вони живуть в наших серцях...........
У віршах - доленька моя,
У творчих пошуках всі роки,
Стрімка бурхлива течія
Снаги й горіння.Та неспокій.
Хтось після себе залиша
Дітей,онуків,дім просторий,
Моя ж ліричная душа
Сади поезії все творить.
Думок нескорений потік,
Для мене вірші,наче діти.
Перед людьми життєвий звіт
Про недарма літа прожиті.
2013 р.
Моя слабость..пленящие желания.
.... я лягу на тебя..возьму твои волосы в кулак..ты смотришь на меня таким послушным взглядом..Я опущу другую руку тебя на грудь..сожму твои соски, они уже такие твердые..поглаживая твою талию, чувствую как ты дрожишь. Твои Сладкие губы меня сводят с ума. Я опущусь к твоим бедрам..нежно и сладко облизывая каждый сантиметр твоего тела, я опускаюсь ниже и ниже.Дрожь по всему телу..я чувствую твоё дыхание..твоы вздохи и выдохи..моы губы, язык ... безумно горят от желания скорее прикоснуться к твоим прелестям..Долго и мучительно приятно ... Наконец я приблизилась максимально близко. .Аккуратно Раздвигайте твои ножки..я чувствую твой аромат..он сводит меня с ума ....... Ты - Богиня .. !!! Я еле касаюсь губами твоих ног..оны уже дрожат от возбуждения и ты. ... вздрагиваешь ........! Я на секунду останавливаюсь ... Вдыхаю твои ароматы ... И чувствую что моя киска уже достаточно сильно возбулилась..Ты изумительно красивая! Эти мысли сводят меня с ума ... и я ... словно НЕ нормальная впиваюсь в твои мокрую киску ...! Мой язычек ласкает твой твердый клитор..твоы соки наполняют меня. ..Я Спускаются ниже и вылизываю твою дырочку ... так страстно и глубоко проникаю в тебя язычком ..ты стонешь..Поднимаю твои ножки вверх..ы вхожу в тебя пальчиками..такая мокрая киска ..... ммммм.Резко и жестко я трахаю мою Суке !!!!! Беру тебя за шею.Плохая сука !!! не переставайте трахать смотрю тебя в глаза! Шлепок! По попе..мм какой след остался.снова вхожу в твою мокрую киску и трахают тебя !!! ты наконец то стонешь .....! Моя плохая Девочка! Грязная СУКА !!! Я ПРИКАЗЫВАЮ тебя ..: "Ласкай себя по клитору, Дрянь!" Ты робко трогаешь себя и дрожишь ... еще и еще ..... ты громко вздыхаешь ... Моя грязная шлюшка! Со всех сил я трахаю мою суку .. твой клитор настолько Возбуждено ... ты стонешь ... и дрожишь ... Я начинаю терзать тебя еще сильнее и сильнее ........... И .... ты кончай ....... твоя киска сжимается .... ножки дрожат ... КАЙФ. я выхожу из тебя и обоизываю твои соки ........ ????
О, аромат духов цветочных!
О, этот темный блеск для глаз!
В душе своей ты знаешь точно!
О том, что в Рай попал сейчас!
К прекрасной деве, благородной,
Что в небесах своих живет!
Представить можешь, что угодно,
Открой глаза, она уйдет!
Тот образ создан лишь мечтою,
Развеет ветер в облаках…
Ты мыслишь, что она с тобою,
Но ожидает тебя крах…
Уйдет и больше не вернется,
Оставив след свой глубоко…
Тут только верить остается,
Что счастье есть, но далеко…
У каждого в жизни, у нас,
Своя появляется Муза,
Не важно тогда иль сейчас!
Стихи, поет песни Карузо!
Описывать, боготворить!
Поэт свою Музу обязан!
Во строчках своих всех любить!
Всю жизнь свою час за часом!
Чтоб не улетела, ушла,
Чтоб образ не испарился!
Так многое в жизни дала,
Что ангельский блеск появился!
Не важно так ночью и днем,
Часы, потеряв над тетрадью,
Стихи те ей пишем, поем!
И все для единственной ради!
Любви, благосклонности для,
Чтоб жизнь хоть на миг озарилась,
Тот образ, на сердце храня!
Чтоб муза в стихи те влюбилась!