Прохання

Чому страждання стали щастям?







Чому без болю вже не те?







Чому кохання – це так важко?







Чому цей сум уже не те?







Я поринаю у глиб болю.







Шукаю відповідей там.







Знаходжу тільки тихе горе.







Я виринаю. Страшно там.







Де знайти правду? Що це сталось?







Хто допоможе далі йти?







Я закриваю очі. Темно.







Але щось світиться в пітьмі.







Я наближаюся до нього.







Я враз я знаю майже все.







Лише майбутнього не знаю.







Його нема для мене вже.







Я все лечу над милим морем







І над дібровою, в степу.







Минаю рідні хати, села.







І ось коханого лице.







Але сумує щось мій милий.







Хто зміг образити тебе?







Та я тому!.. О Боже милий…







Не вірю! Мара! Щось не те!







Лежить моє спокійне тіло.







І свічка тихо так горить.







Священик мовить там молитву.







Крізь сльози мати говорить:







«О, доню, доню! Як так сталось?!»







А я не знаю, що сказать…







Мені так боляче враз стало.







І хтось зове мене біжать…







Але не хочу йти я далі.







Моє життя ось тут було.







Я тут пізнала стільки болю.







Я так багато не змогла.







І ось недавно взнала щастя,







А ви зовете враз мене.







Не хочу! Ні! Ще мить, будь ласка!







Не забирайте мене ще!...







Я на коліна гірко впала.







Сльозами вкрилося лице.







Молю я: «Ні! Не хочу казки.







Мені потрібне саме це,







Де я ридала, усміхалась,







Молилась, йшла, творила. Все,







Що я любила, де кохалась,







Де є коханого лице…»







Моя душа так їм пручалась.







«Але ж молила ти про це».







«Я помилялась! Помилялась!







Благаю, не зовіть мене».







Мій Ангел сумно посміхнувся.







Сказав мені: «Цінуй життя».







І він пішов, не обернувся.







З тих пір багато взнала я.







Тепер не кажу, що не треба,







Ціную кожну мить життя.







І лиш прошу, благаю Небо







Піти з коханим із життя.







Але через багато років,







Коли старі і він, і я,







Сидітимо біля вікна.