*****

Ти запитаєш в мене, що я відчуваю:

Образу, біль, розчарування?

І в ту ж секунду я згадаю

Всі свої сльози та страждання…

Пройду я далі й ледве посміхнусь.

Але я до нього вже не повернусь.

Погано стало, спогади прийшли,

Бо серце і душа вже іншого знайшли.

А чи мій він? Досі ці вагання…

Та коли ж нарешті пізнаю я кохання?

Чекати тяжко того, чого не знаєш.

І знову з цими думками ти засинаєш.

Душа твоя плаче? Та ні… вже ридає…

Все ще когось вона виглядає…

Знати б кого, а то все туман,

Скрізь і повсюди панує обман.

Там тобі скажуть: «Час лікує».

Дехто прокаже, що самотність смакує…

А хтось надію тобі подарує,

Хтось же тебе відверто дратує…

І ніби здається, що ВІН уже поряд,

Тоді намагаюсь вловити цей погляд.

І знову не те, і знову втрачаю.

А щастя вже поряд… то я не вбачаю.

З’явись, прошу, я дуже благаю!

Побачити ТЕБЕ я сильно жадаю!

Ось очі мої придивились, чи ТИ

Йдеш до мене скрізь ночі і дні?

Напевно, брехня.
І вже надію я полишаю,

Що зустріну того, кого покохаю…