Відгриміло

Так тяжко
знати, що ти не мій,

Що не мені
всміхаються твої вуста.

Так важко
сидіти в тиші цій німій,

Так боляче
придушити почуття.



Та ось
минає час, і душа сміється…

Тебе не
згадую, серце за тобою вже не б’ється.

І жити
стало украй легко,

Тепер лечу
на крилах швидко й далеко.



А ти
щасливий, мабуть, зараз.

Та хоч… яке
мені до того діло?

У тебе з
нею, звісно, усе склалось,

А моє
кохання давно вже відгриміло.