Незнаю чому, але люблю листопад, майже зимовий, зажурено-мрійливий. Здається, не тіло, а душу пронизує наскрізь холодний вітер і ... стає легше. Думки розлітаються, ніяк не наздоженуть одна одну. Останнім часом все переосмислюю. Надто часто. Дуже багато маю, надто багато втратила. Так буває? Тримаюся обридливого берега, а мені ж на інший бік.... Просто... зусилля над собою. Вкотре хочу стати кращою, вкотре дивуюсь кмітливості і розуму книжних героїнь, КНИЖНИХ.
Вершигора Ольга
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться