Вона
★ ⋆ׂ──֢─۫─ׅ•⊱ ♡ ⊰•─۫─֢──ׂ⋆ ★
вона така чарівна
неймовірної краси
її глибокі блакитні очі
пронизують мої кістки
її прекрасна чорна сукня
так сильно личила її
що, навіть міг закохатися той,
хто наперекір не вірить в любов
вона посміхнеться
і, ти відчуваєш щось таке тепле
схоже на щастя
щось таке рідне, до болі знайоме
здається, той хто її обіймає
має крила, і до небес підлітає
її прекрасні риси обличчя, її голос
такий зацікавлений погляд
її потрібно берегти людям
берегти її ніжні руки
крім неї не бачу нікого
сподіваюся, вона буде щаслива до кінця життя свого.
присвята: Ю❤️
▫️ Olena Tymoshenko
Кохай мене
кохай мене ночами, світанками і днями
кохай долонями, серцем, своїми прекрасними очима
кохай мене руками, тілом, своєю душею
кохай мене так сильно й ніжно
бо, я кохаю в сто разів сильніше
кохай мене своїм мовчанням, поглядом
кохай мене, ти ж знаєш мої звуки
кохай мене із закритими очима
бо, в темряві, виходить все інакше. не дивно
кохай мене посмішкою, губами, вітром, дощем
кохай мене як кохаєш сонце
кохай мене!
бо, можемо піти в забуття
та на завжди забути про наше спільне щасливе життя.
▫️ Olena Tymoshenko
⁖ ' , ⊹ ｡ •◞ ִֶָ 𓄹 ` ˖ ִֶ ° ៹ ⊹
навіщо мені пусті вулиці без тебе
навіщо мені слова людські
навіщо мені їх бачити?
я лиш твоє "кохаю" завжди чути хочу
можна я стану для тебе океаном
можна я стану для тебе
щоб ти зміг повернутися
і ніколи більше не піти
ти знаєш, як тебе кохаю
ти знаєш, але всеодно чомусь мовчиш
хіба тобі мене не шкода?
хіба були пусті як осінні вулиці твої слова?
ти знаєш, мабуть візьму й забуду
серце моє розбилося вщент
а я любила, але як виявилося брехав
і ніколи мене не "кохав"
▫️ Olena Tymoshenko
колись давно я чула казку дивну
там казали, що кохання існує лише раз
що, довго горить як червоний вогонь
що, цілу ніч світить як великий місяць.
моє кохання існувало теж єдиний раз
існує й дотепер, як шкода
що, сказати цього не можу
що, подарувати довгі обійми
я теж, на жаль не можу
кохання на землі буває
буває й розчарування в ньому
наше життя складається з орбіт
і кохання складається з сердець людини
хоча, може, мені не можна казати так
бо, насправді наше життя складається з "людини"
▫️ Olena Tymoshenko
⠁𖥔 ࣪ ⭑ ⠁𖥔 ࣪ ⭑ ⠁𖥔 ࣪ ⭑
в мені немає мінусів
а люди кажуть, де твої плюси?
я бачу майбутнє своє!
а вони: ти забула минуле?
мені не важко прийняти себе
а люди кажуть: ти знаєш хто ти?
я бачу, що талановита і маю гарну вроду
а вони: ти забула як в кімнаті плакала до третьої ночі?
я пам'ятаю все до малих дрібниць
але варто, все уже забути
бо, людське життя складне
і комусь потрібно жити в муках.
▫️ Olena Tymoshenko
зніми із себе
зніми із себе маски вночі
зніми із себе промокшу одежу
зніми біль і страждання
по ній, яка не подзвонить
і не скаже: як ти кохана.
знімаєш втому алкоголем
чекаєш звістку
але, вона не подзвонить, ще й підсвідомо
нічого не залишилося крім затяжного чекання
крім, горя, нічного ридання.
вона не подзвонить
і не скаже: як ти кохана
а я казала, що вона у мене остання.
▫️ Olena Tymoshenko
вона
вона пахне любов'ю, медом, квітами, лимоном, такими солодкими парфумами, солодощами.
я хочу подарувати їй обійми, здається тоді я стану щасливою.
я хочу сказати, що вона найгарніша. тоді я зрозумію свій сенс буття.
я хочу її руки цілувати. я хочу в очі споглядати. тоді мої питання про смерть зникнуть як білі хмари на небі.
я хочу її волосся світле розчісувати, і зранку в лоб цілувати. тоді я навіть забуду, що таке спонтанна злість.
я хочу з нею вночі танцювати, голосно сміятися, тихо губами зустрічатися.
я хочу бути з нею. [але це неможливо. і я стараюсь все забути]
▫️ Olena Tymoshenko
📌
розстріляні ілюзії
розстріляні серця
на березі річки люди намагаються сказати слова.
душі літають, світла благають
люди без емоцій ходять тротуарами
наосліп шукаємо людські тіла
наосліп шукаємо сенс нашого буття
▫️ Olena Tymoshenko
Стань мені
стань мені
моїм коханням та білим світом
не слухай глянцевих людей
не слухай голоси які заполонили душу
не слухай..
стань, убий тим словом, болить
все тіло до нестями
стань, поцілуй в лоб
стань на шляху
стань і не дай піти
я не хочу йти назавжди
ти запалив бензином без кохання
ти запалив і не сказав кохана
що це за вогонь без двох людей?
запалю і тебе
ти кричиш від болю
мені смішно правда..
розумію, що залишилися секунди
не встигла я поцілувати..
як ти кричиш горимо ми кохана.
▫️ Olena Tymoshenko
кохання
кохання
завдає
великого болю
це не палець
буде боліти, а душа
вона завжди
буде не на місці
завжди буде
їсти не людська тривога
завжди буде
боліти від цього голова
завжди буде
відчуття нудоти,але це не через те, що ти щось не те з'їла, це через те, що людина не твоя
завжди суть одна
прив'язатись до людини
день два,
а забути не зможеш
все життя.
・。.・゜✭・.・✫・゜・。. •
шкода, що не літаю
шкода, що не можу зрозуміти всіх своїх думок.
шкода, що так і не дізналися,чи кохали ми, чи просто грали ми в любов.
кохання
࣪ ˖ ⋆ ࣪ . ˖ ࣪ ⭑ ˖ ๋࣭ ࣪ ˖ ⋆ ࣪ . ˖ ࣪ ⭑ ˖ ࣪
кохання це - не тільки, залишитися, бути.
кохання це - сила піти, відпустити, адже це не має сенсу, коли любиш лише ти.
•••
мій крик знову чули в сусідній кімнаті, знову хтось сказав, що чує запах диму, то все марення, адже я не курю, я навіть розплакалася, бо гадала, вони мене в цьому звинувачують. я ніколи не поїду ліфтом, я ніколи не напишу людині яку дуже люблю, я ніколи не візьму до рота цигарку, хтось сказав це вже третя, досить, хочеш допоможу ?
чим? скажеш, що це все так погано, вже кидай. але ти не знаєш, що таке погано, а цигарки це спасіння від якого я залежна, а змінюватися немає сенсу. час біжить, все минає, день минає ніч минає, а я все одно дивлюся на небо, де так багато зірок, якщо впаде, спробую загадати бажання, спробую відповідати на дзвінки від матері. спробую знову вчити себе не курити.
ходімо звідси друже, тут немає зірок, як я маю загадати бажання?
хочеш я твоєю зіркою стану? немічним героєм, ти. просто говори, я всередині відчуваю тепло!
: ˖ ⁺ ⋆ ' ୭ . ⋆ ｡ • ༶ ˙ ⊹ ˖ ⁺ ⋆ ୭ . ｡ ⋆ ༶ ' • ˙
ми більше ніж просто друзі
пам'ятаєш ти на кухні пила сухе вино
розповідала свої таємниці
я вкрила тебе від усіх істот
подарувала крила
запалила вогонь в очах
міцно обійняла
і ти так солодко заснула на моїх руках
лікую дні
⊹ ｡ ﾟ⁖✦ ˖ ⊹ ｡ ﾟ⊹ ｡ ﾟ⁖✦ ˖ ⊹ ｡ ﾟ
лікую дні яскравим сяйвом неба
лікую дні щирою усмішкою сім'ї
лікую дні!
і хоч мені так важко
нікого не залишу у біді!
як треба прийду на допомогу
як треба просто посидимо тихо
я знаю, що мені багато не треба
я знаю, що я лікую дні
я знаю, що зовсім скоро закінчаться лиха на цій землі
і будуть люди, і будуть люди
і хоч мені так важко
я всеодно лікую дні!
ּ ⊹ ۫ ᜓ ּ ⊹ ۫ ᜓ ּ ⊹ ۫ ׅ ּ ⊹ ۫ ᜓ ּ ⊹ ּ ⊹ ۫ ᜓ ּ ⊹ ۫ ᜓ ּ ⊹ ۫
її волосся пахло ваніллю
нотки солоної каремелі та жасмину змішалися
вона стояла і посміхалася.
очі карі, як чорний шоколад.
посмішка зачаровує і здається, що вона холодна і дуже чутлива.
її губи червоні. від вітру сухі.
риси обличчя неймовірні, хотілося вічно дивитися та спостерігати.
на вулиці прохолодно але цей запах.. запах її парфумів..
вона посміхнулася й пішла. а запах залишився.
°.✩┈┈∘*┈♡┈*∘┈┈✩.°
я хочу в очах твоїх розчинитися
забути всі проблеми й нічні тривоги
без тебе було б так пусто
без тебе я б не знала, що таке щасливе людське життя
мені приснився дивний сон
мені приснилася вона
там де ми з нею, насолоджуємося сповна
її карі очі та червоні губи
вона в чудовій білій сукні
в руках вона тримає книгу
зустрів і зрозумів, що нема нікого схожої на неї
її волосся довге та барвисто чорне
мабуть холодні і тремтячі руки
вона чарівна, наче світиться яскравим світлом
вона не звідси, її не знаю
хочу запросити на каву, вона мене лякає
вона прекрасна, але погляд здається страшний
хотів відступити, але зомлів, коли побачив її поруч
вона стояла і дивилася в очі
я боявся але вона сказала
не бійся, чоловіче, та не варто, я хороша, просто зараз хочу душу, і неодмінно заберу її з собою.
холодна кава
холодні руки
холодні сльози
холодні ми з тобою
холодні наші почуття
холодні ти і я
холодний розум
вогонь загасити ми не встигли
опік серця, душу ми спалили
відчуваю що згасаю
горить вже все навколо
люди бігають, кричать доволі
я горю, ти гориш зі мною
ти кричиш, я мовчу.. чудово
не відчуваю вже нічого
згоріло все.. згоріли ми з тобою.
мої руки в крові
я не знаю, як так склалося
пісню чутно десь у мозку
непорозуміння виникне ось ось
з очей гарячі сльози
я не винна, кажу правду
але я знаю що повірити так важко
вбила, впершу чергу я себе
сонце зникло, з'явився лише дощ
тепер нажаль зникло все моє життя
всі мрії, надії, сподівання
тепер залишилася одна
пісні Земфіри доповнюють ці миті
але не рятують шкода мені так дуже.
ти моя і будеш ти моєю.
кохання наше буде на віки.
сваримося буває ми часами.
але назавжди в мирі ми живемо.
ти для мене як янгол з неба.
чиста, прозора, як сльоза..
невгамовна, світла і прекрасна.
добра, мила, забавна.
так добре, що ти не мій
так добре, що я не твоя
ніколи не зігріє нас сонце
не запалить вогонь
не будемо сидіти на кухні
не будемо бачити радість в очах
не будемо знати і відчувати
не буду хвилюватися, де ти пропадаєш ночами?
не знаю, і знати не бажаю.
сон
сниться сон
а в нім людина
відчуваю, що кохатиму її я цілу днину
наче вогники у моєму серці.
запалали
втратила я зір, втратила свій розум
втратила себе, нажаль себе не відчуваю
хтось чужий, панянка ця.
хто вона, така красива, але чужа, панянка ця
досить говорити! тебе не розумію
слова холодні, і не розбираю
може щось важливе, але без неї, усе знаю
в пеклі, в пеклі запалаєм
разом, в це, я звісно, усім серцем вірю
приголомшливо красива, приголомшливо чудова
тільки не кричи, коли будеш горіти знову
просто вір, і просто знай, що я завжди буду з "тобою"
твої руки
твої руки тримали
тримали не важкий тягар
вони тримали відповідальність
за життя.
твої руки тримали мене, від важкої смерті.
твої руки назавжди будуть моїми руками.
вони хоч в мозолях.
але
твої руки - то золото.
скажи ту правду
скажи її, щоб зачепило душу
щоб боляче було мені до самого ранку
я забуду. обіцяю
зокрема.. намагатися.. старатись буду
ти чужий для мене
і для тебе я чужа
чужі ми люди
давай забудемо, а потім вже знайдемо
знайдемо те, що забути мали
нажаль, відтепер.. нещасними ми стали
ніколи не озирайтеся назад
ніколи не шукайте відповідних митів
минуле як і пройшло, так і далі пройде
варто почекати, і не поспішати
навіщо ти учора так робила?
себе заганяєш у рамки ідеалу
приховуєш у серці себе єдину.
не приховуй, а покохай
тоді як покохаєш, тоді й знайдеш свій ідеал
ніколи не просіть у когось допомоги
зламають посередині чорної дороги
там ліс, там гори, а там те море
пам'ятаєш як добре тоді було навколо?
як ти казала, що ніколи не забудемо
але забули, от вже 3 тій рік іде
ти не дзвониш, і не чути десь тебе
казала, що розкішно будеш жити
мене з собою забереш
себе я врятувала. встигла.
а ти розкішно, в землі давно вже спиш
вона
голова не мита
думки не розпутала, головне, що в тебе по вуха втюрилася
що ти за людина? кохати я взагалі не хотіла
ти прийшла і захопила моє серце, скоріше це я тебе знайшла, але я не шукала взагалі, серце само знайшло, я від цього помираю.
тебе так пристрасно кохаю
всі заклинання та промисли
всі права та обов'язки
чого відчуваю біль в області серця?
чого душа поряд з тобою не на місці?
може це взагалі не кохання?
може це просто ілюзія?
може це просто міраж?
світ охопило, і мене тобою убило
взагалі я не знаю, взагалі тебе я боюся
ти не така як всі, ніхто не схожий на тебе
все, що з нами відбувається, це просто ілюзія
все, що з нами якась дивна брехня, під назвою кохання
ніхто не знає, кого покохає
з першого погляду також буває, ми знаєм
ви перевіряйте, бо може бути просто ілюзія.
не сказала я останніх слів
все рухнуло у мить
очі наповнені слізьми
моє полум'я водою залили
серце зупинилося
в лід перетворилося
буду я йти лісами..дійду і до океанів
ніхто не запалює
ніхто не відчуває мою любов
серце викину я в океан
навіщо мені воно холодне
буде вода мені вени розрізати
в океані серце побуде до весни
тоді вже воно розтане
тоді вже й дасть волю світові й мені в останнє
в останнє я скажу слова
в останнє закохаєшся у мене знову
не вірити твоїм словам
не вірити собі
просто тихо і без звуків
спокійно зникнути у тьмі
мрія
ти сказав, що я твоя мрія
але я тобі не вірю
твої слова ганебні
і дуже ріжуть вуха
давай вже ми не будемо..
а просто все забудемо
можливо буде важко
але на душі буде прекрасно
«мрія» в тебе не одна
і ніколи не повірю, що нею стала я
не боюся в темряві я спати
боюся з нею зостатися
чекатимуть люди, чекатиме вона
небо прекрасне! знову все забудеться, знову йтимуть люди
знову пташки перестануть літати
тебе також забудуть люди
тебе знову забудуть батьки
ти одна на світі жити будеш
ти одна будеш посміхатися людям
ти одна будеш бігти коли побачиш злих і ганебних людей
все буде добре, лиш знайди мене
знайди, поговоримо про щось
потім знову будеш бігти?
ну давай! тільки, щоб не спіткнулася твоя доля невідома
щоб вона завжди була з тобою
щоб ти завжди була собою
щоб ти завжди була
щоб була
дурною цінною
чи це людство потупіло
чи це я вже просто нічого не сприймаю
стою. холодно. пальці відмерзають
на зупинці, бачу я автобус
людей то купа, але розумних не знаходжу
де вони є, а вони є?
чому всі кричать? чому посунься кажуть знову?
чого вони такі тупі, чому не сприймають взагалі нічого?
лише он губи вміють підкачати, і за груди звісно знають
чому такою ціною? природа дала то бери
сама зіпсувала собі все, що оточувало навкруги
чому так? хтось там каже, що все дарма на світі нам дається
я кажу, не всім дається
чому такі вони тупі?
нехай читають ту літературу
критики довбані знайшлися
що ви розумієте? авжеж нічого
слухайте уважно, зрозумійте, дуже прошу
людям все дається, але зазвичай дурною цінною.
всі щось хочуть знати
всі лиш тоді коли їм на душі прекрасно
але не тобі аби як страшно
всі згадують коли задоволені життям
коли є настрій та бажання жити
але не тобі
тобі хочеться як пошвидше гнити
щоб не чути звуків і не відчувати болю
все краще любов проявляється
до смерті та до чорної землі
ще трішки і буду я на дні
на дні землі
не буду чути "все гаразд? не плачеш знову?"
плачу! від радості! тому що все настане зовсім скоро.
руській мір
над тілом схилилася мати
над тілом схилилася кохана
всі вони плачуть, кричать від великого горя..
що ж ви робите руські солдати?
рятують! рятують вони нас!
скажіть мені, від чого?
ми не кликали і не просили вас
жінок, дітей гвалтують і вбивають
несуть пропаганду і знущаються
це не люди, це тварюки!
серце кров'ю обливається
без батьків залишилися діти
без дітей залишилися батьки
скажіть мені, як їм жити?
коли твоя душа лежить в сирій землі
що робити людям, в яких нема де жити?
що робити людям, в яких нема житла?
що робити їм без їжі? без води, та родинного тепла?
от рятівники знайшлися, додому потраплять в "пакєтіках"
чи будуть валятися на узбіччі дороги
немає прощення нікому! за все відповісте
за всі зруйновані долі, за всі зруйновані життя
Бог вас покарає
особливо того, що "зверху"
того вбивцю, того вашого "царя"!
обійми її за плечі
стань поруч ти постій
спитай, чи нічого їй не треба
чи добре вона їсть і спить вночі
якщо треба помовчати, помовчи
якщо треба щось сказати, неодмінно їй скажи
будь поруч завжди
будь коли вона радіє
коли вона задихається від сліз
коли вона не хоче жити
коли вона спить, сміється, злиться, червоніє
обійми її за плечі
зігрій її своїм теплом
вагомий час її любити
вагомий час, без неї ти не зможеш жити.
закривши очі, ти побачиш зорі
закривши очі, побачиш ти мене
скажу тобі, як пахнуть квіти, та співають зранку малесенькі пташки
закривши очі, ти побачиш море, побачиш ліс і гори, побачиш казкових героїв, персонажів, побачиш людей можливо, побачиш ти мене, знову лиш мене
побачиш як все прекрасно, побачиш як усім хочеться жити
побачиш як знайду тебе у сні, у мандрах лісових і в полі! там зірву тобі я квіти! подарую! поцілую!
жага до життя зростає з кожним днем! побачиш у снах мене ти знову! побачиш, стану я щасливою!
от побачиш! все у цьому житті не випадково:)
[я потону в тобі
як в морі тонуть люди
я захлинуся почуттями
я знову буду плакати ночами
я знову буду вірити в майбутнє
вірити і знати це зовсім різні речі
тож я знаю, що нічого між нами не буде
як би прикро від цього не було
в неї є інша, в мене немає нікого]
примара
кохання без меж
тебе не існує
ти лиш в моїй голові
як хочу тебе обійняти
у сні прийдеш знову
дай знак, що ти жива
дай знак, що зі мною
дай поговорити! дай мені сказати
тебе ж не існує
ти примара в моїй голові
ти зачаровуєш, думки у мене важкі
хочу сказати! хочу знову тебе обійняти.!
але ти тільки примара в моїй голові..
замкнутися від усього
і бути лише собою
знову пити на кухні сухе вино
знову казати про весну у волоссі
про квіти в полі і про таємних чарівних жінок
про знову не з'їдені сніданки
про знову не веселі гулянки
про знову самотні світанки
про знову не гарну погоду
мабуть, навіть краще бути самою
нічого не готувати, і не набридати знову
просто хочу бути собою! просто знову хочу вірить в майбуття!
і тоді, коли зупиниться наш світ
ти прийдеш навшпиньках..і розкажеш
як пройшла та ніч і той твій ранок
чи щасливим став у той світанок
чи немов би все завмерло?
і кохання вже давно померло
може ти помовчиш?
може ти підеш від мене?
йди. бо не передати, що діється з нами
у нас в обох душа покрилася льодом
до цього ми прийшли у двох
ми закінчили на цьому
більше боляче не буде нікому.
прірва
між нами прірва
між нами так багато людей
вони всі такі злі й гнилі
в них немає своєї думки
у них немає душі і загалом серця
пишу тобі віднині,
що для усіх ми станемо чужими
для усіх ми будемо нудними
настане той жахливий час
як усе хороше пропаде із серця
ніщо не буде дивувати нас
і знову між прірвою залишимося стояти.
на твоєму тілі є сліди від синців
на твоєму тілі так багато пошкоджень
я хочу тебе бачити вночі
замість слідів від синців у тебе будуть сліди від моїх поцілунків
голоси
звідусіль лунають звуки
звідусіль вночі я чую голоси
вони засіли в моїй голові
крім них нічого я не чую
крім них нема життя
немає гіркої насолоди
є лише біль, і знову біль як вчора
невичерпним залишилась її краса
її обличчя й врода
її душа й така тяжка тривога
мені без неї буде важко
мені без неї буде страшно
блукання лісом
загубила своє я
загубила і її
знову буде нереальність
знову будуть голоса
знову шукатиму себе
а я лише в тобі
шукати треба в глибині твоєї душі
вона
ми з нею такі схожі
навіть в холодну погоду ми танцювали
навіть коли були втомлені губи цілували
я відчувала тепло її рук, бачила очі в темній кімнаті
дякувала за любов, яку так давно не могла відшукати
дякувала за щирі слова, за теплі обійми
вона мій дім, моя фортеця
поруч з нею забуваю про внутрішню тривогу
поруч з нею можна помовчати
курить на балконі, та нехай
вона на все життя
моя рука в її руці
моя рука в її долонях
моє серце завдяки їй так швидко б'ється
не зупиниться ніколи
попри всі негаразди, що були зі мною
любитиму її я до кінця життя свого
польові квіти
польові квіти в душі
польові квіти в руках твоїх
звісно ж життя стане кращим
будуть люди щасливими
якщо будуть з коханими жити
розповідатимуть про зірки на небі
шукатимуть мелодії в серці
і гарно будуть жити
і пісні звідусіль будуть лунати
і квіти засохлі зацвітуть
в душі і сонце й ураган станеться
якщо в коханні я тобі зізнаюся.