///////////////
Последние записи в дневнике
Пусть Валентина скажет о любви,
Подарит яркий праздник в День влюбленных!
Желаю в личной жизни теплоты
И чувств, мечтой и счастьем окрыленных!
Зима на дворі. Сніжинки у танці злилися.
Зима на душі. У ній тихий сум поселився.
Мороз у очах, і ти свій холодний погляд кидаєш.
Страх у серцях, і ти свою біль мені розкриваєш.
І знов незнання, веселка тривожно згасає,
І знов сіризна життя твоє поглинає.
Самотність жива, вона на тебе чекає.
Підступна і зла, в її обіймах весь світ потопає.
Та ти не одна. Є людина, яка щиро кохає.
Заради тебе живе, свої почуття тихо у серці плекає.
Тернисту дорогу пройде та любов, не все зуміє подолати
І зникне ніби й не було. Не треба плакати, страждати!
Дві долі, два шляхи і два життя
Ніколи їм не бути разом.
Не допоможе навіть почуття.
Нічого спільного, ніякого життя.
А час біжить, і плин його не зупинити.
Серце мовчить і стуку навіть вже не чути!
Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.
І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.
Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.
Бо тебе і мене [...]
Куди Вона – туди і він.
Здавалось, не розлити їх водою.
— Кохана! Віриш? За тобою
В житті ходитиму, як тінь! –
Дівчина вірила. Як сонечко хлюпоче,
Як ніжним шепотом наповнюється гай, –
Хто не повірить, що існує рай?
Хто щастям не засліпить очі?
Побралися. Обсипалась весна,
І літо соковите промайнуло,
І осінь в небо хмари натягнула,
І… журиться в самотині Вона.
Бо сонце заховалося за хмари,
І [...]