Дотла згоріла твоя облюблена шкіра
Пояс горло стиснув в обіймах
Ти не плачеш, не кричиш
На це нема ні причин, ні відповідей, ні порятунку
Ти родився з призначенням вмерти
За добре слово, за примружений погляд,
Погляд, крізь столліття, хвилини
Голови, душі, сердця, замкнені очі
Двері, вікна, стіни, скляний келех
Недопитого вина, чи кампоту,
Чи крові Господньої, чи сліз Іуди
За крихти зі столу, за програний бій,
Не почату війну, незакінчений мир,
Не прощений гріх, не відпущений борг,
Кредит, іпотеку, квартиру, машину
За слизькі перила мосту, за відкрите горище
За халявну петлю і мило
Пройдений шлях. Не пройдений рівень.
Ні болю. Ні крику. Лиш обвуглена шкіра
Я підсяду на важкі наркотики
Я підсяду на важкі наркотики
Руки забю кривими мастями
Тепер ти бачиш, що не варто підходити
Тепер я не залишаю нам шансів
Розвернеш мене, ще раз і знову у омут
Так ніжно і легко з головою мене зануриш
Я дихать не можу. Але не рухаюсь.
Боюсь злякать твої руки.
Ця біль неймовірна. Я нею живу
Тепер без неї не існує нічого
Як ракова пухлина дала метастази
У всі мої органи. Спотворила душу.
І знову, і знову калічу обох нас
Лиш так я можу тепер щось відчути.
Твій біль дарує здатність бачити
Твоя посмішка випалює очі
З.В.