Моя душа тобі не зрозуміла
Але вона відкрита! Ось заглянь!
Повір, лише тобі її відкрила
Зізнаюсь чесно, без лишніх вагань!
Ти знаєш, так легко з тобою
Я хочу про все-все розказати
Хочу поділитися своєю журбою
І всю радість тобі віддати
Бо ти мені здаєшся щирим
За що безмежно ціную тебе
Чи буде ще хтось таким милим
Чи на правильну путь наведе?
Я знаю, ти завжди врятуєш
Завжди підкажеш як бути
На обличчі посмішку малюєш
Ні! Тебе мені вже не забути!
Юля Нестеренко
Ця дорога, ця швидкість, ця осінь і ти
І серце в грудях так шалено б’ється
Тільки б з розуму від щастя не зійти
Таке враження, що душа сміється
А на зустріч нам листя шлях устеля
А ми, вільні мов вітер, несемося в ніч
Залишаються позаду село і ліс і поля
І зорі над нами сяють, мов тисячі свіч
Прохолодного вітру я не відчуваю
Обняти сильніше найбільше бажаю
Що з цим робити просто не уявляю
В цих щасливих секундах утопаю
Тільки б цей вечір тягнувся вічно!
Тільки б ти ніколи нікуди не пішов
Як почався він чудово і не звично
Так чарівно й казково пройшов