Не болить.
Шалена хвиля, що в ту жахливу мить,
В океані шторму серце не болить.
Не відчуває серце щирих почуттів,
Не почує, твій прекрасний спів.
Я так далеко в глибині затоки.
В глибині, що не йдуть в твої протоки.
А ти так хотіла, ще б мене зустріти,
Хоть ще раз зі мною на всю згоріти.
І так на всю, во все палати все життя,
Щоб ні на хвилину негасли почуття.
Та я не взмозі тебе полюбити,
Не хочу, я твою чарівність погубити.
І моя душа, давно вже не самотня,
І та моя кохана, на віки остаточна.
Тобі би краще, мене вже забути,
Легко, швидко без отрути.
Не мар ти місяцем в ясний день,
В тебе попереду багато ще сцен.
А моє серце до тебе не болить,
В океані шторму в цю жахливу мить.
Світив місяць
Світив місяць через сито,
Розділивши тиху ніч.
Сумне, те жовте світло,
Що лягає на весь світ.
Хто не спить, того торкнеться,
Навіє в душу ту іскру.
А та душа не знаючи спіткнеться,
Об запалену свічу.
Зрозумівши піднімається,
Що химерою запалена душа.
Тепер вона на волю рветься,
Та для її, волі вже нема.
В сум'ятті стогне, наче звір,
Що не давно втратив волю.
Хтось підкаже: - В це не вір!
Твій сон створив таку недолю.
Підірвавшись від такого,
Сухого страху вода невтамує.
А місяць світить собі, через сито,
Тай жовте світло малює.
Про Ковід-19
Пам'ятаю дні, що в насолоді
Проводити з легкістю було.
Так приємно було на свободі.
Прикро, що було це так давно.
Вже рік, як прикуті карантином.
Зненацька заявився він.
І ті хто захворів ковідом,
Моляться, щоб встати з колін.
Хто переміг вже не є байдужим,
А хто ні, то них уже нема..
Він не чіпає тільки дужих,
І тих хто небажає зла.
Ми чекаєм перемогу,
На цю хворобу сильний дух.
Вкладемо разом допомогу
Подолати той недуг.
Відлетіли журавлі
Біліють в небі журавлі,
Летять у простір без журби.
Тишком скачуть горобці,
Щоб не побачили коти.
І з утім, без змін надії,
Мережеве сонце ще горить.
Чергові дні вже по біліли,
І не чутно в небі журавлиний крик.
Помилки
Якесь дивне відчуття,
Коли згадуєш минуле.
Находить довге співчуття,
До того що, навіть буде...
Наробивши помилок,
В молодості цвіту.
Вони є вже як зразок,
Не зітреш ти того сліду.
Парадокс полягає у тому що
Помилки утворюють досвід
А досвід це мудрість світу.
На помилках учиться люд.
І ще буде така нагода,
Запитати правди у творця.
Чи чиста людська врода?
Яка прямує борючись в небуття.
Але все проходить все біжить
І що після того ще просити?
Життя насправді коротка мить
Вчіться правильно життя прожити!
Золота перлина
Простір світу так вражає,
Що не має меж йому.
І де кінець ніхто не знає,
Одна надія на свою судьбу.
Безмежні простори неба,
Іноді вказують шлях..
Бери все що тобі треба,
Не марнуй нагоди час!
Ти вчишся зорі в небі рахувати,
Та дарма вихвалюєш себе.
Ти хочеш смачно куштувати,
Та лінь сильніша за тебе!
Золота перлина у повітрі
Летить, шукає і знайде.
Того кого бояться вітри,
Того хто на пролом піде!
Тече вода
Тече вода життя проточна,
Всього торкнеться на шляху.
Чи лишиться чиста і прозора,
Якщо у світі все в бруду?!
Тай у світі все байдуже,
І скільки в ньому дивини..
І ворог ти мій друже -
Ти хочеш тихої війни.
А майбутнє не змінити,
Воно таємно пишеться в тиші.
Ти мусиш все робити,
Що придумали тобі..
Тече вода життя холодна,
Всього торкнулась на шляху.
Драма завжди в світі модна,
А ти ламай комедію свою!
Погода-осінь
Погода осінь -
В душі дощить.
Ніби вже досить,
Душа тремтить.
Колір туману
Веде до самообману.
Відкривши душу,
Сперечатись не мушу.
Річ не в погоді,
І сенс не в житті.
Ноги-руки голі,
Хочуть бути в теплі.
Вітру свобода,
Від природи дана.
Мені б та свобода,
Я жив би сповна!
Типово
За вікном гудуть машини,
Всі біжать, хто зна куди?
Мало що, залежить від людини -
Вона прямує в нікуди!
Безодня світу, грацій сподівань.
Та свій талант не кожен спіймав,
Ніщо не розвіє тих страждань,
Якби там думками ти би не літав.
Задовільнив свої прості потреби.
Все просто, клацнув пальцем в телефон.
Гортаєш всі свої мережі,
Поки не приходить сон.
Кругообіг комфорту дивних речей.
Шукаєш в мережі цікаве
Та нічого нема, крім втоми очей,
І ти вже не знаєш як день новий настане.
К-19
Люди в цирк ходили, щоб сміятись,
Та в цьому часі в телефоні нині сміх.
Залишилось тільки сподіватись,
Коли переможем той ковід.
В надіях наші всі думки,
Щоб не захворіли рідні та близькі.
Та без втрат впораємось ми -
Для нього ми занадто міцні!
В житті
В житті, є дотик прохолоди.
Та і та без хмарна ніч -
Це як подихом свободи,
Вище стати від усіх.
В житті, є місце насолоди,
Та пороку нема місць.
В тіні рідкої хвороби
Тягнеться той слід.
В житті у кожного є дивне,
В душі у всіх це - потайне.
Думають, що то не видне,
Та той хто хоче, той знайде.
Знайде той промінь світла,
Який на небі тихо тліє.
Впаде дугою твоя зірка,
По іншому падать, вона не вміє.
Триває..
Чия "вона" не можем розібрати,
Вона робить землю в полігон.
Через її країна приречена страждати,
Через її померлих більше ніж мільйон!
Злість ламає все довкола,
Ворожнеча спалить все живе.
Мир для всіх ще був учора,
Та ця війна уже так просто не мине!
Хіба земля яка війною брудна,
Очистить кров не винних юнаків?
Чи та земля, ще буде дружна?
Чи загоїть рани близьких та батьків?
І скільки, ще здригатись будуть хмари?
І скільки, ще проллється сліз та крові?
Хоч за мир усі моляться у храмі,
Та за мир мають дбати у верховній раді!
За віком ранкове небо розцвітає,
Та і я давно уже не сплю.
Моя голова у роздумах літає.
Чи правильно, я все роблю?
І кожен раз немов у перше,
Я все обдумав ніби так.
Високо голову задерши,
Йти вперед покаже знак.
Чи то місяць, сонце, зірка.
Чи попутний на шляху.
Одна є найсильніша віра -
Віра тої, якої я люблю!
Шукає втіха моря,
Та страх позаду, посліду.
Страждає бідна доля,
Як босоніж по тому льоду.
Терплять очі від усього,
Не миле все, таке чуже.
Та шепче все-таки діброва,
Що хтось пам'ять збереже.
Тільки віра у здійснення,
Розпочне долати страх.
Та з початком сьогодення,
Не все так легко в нас.
Стояла лёгкая прохлада
И разум похотью грешил
Ты тогда мне была надо
Всей я страстью полюбил
Не спеша явились звёзды
Подсмотрев мой поцелуй
И сбылись мои надежды
Ты целуй меня целуй
Не доречне поперечне. На пролом.
Відчай, темно, але в перед бігом.
Фінішна лінія для старту надія.
За крутими схилами чекає мрія.
Наздогін догнати, взяти обійняти.
Ретельно таємницю пізнавати.
Перепочити та далі не зупинятись,
Головне в тому не розчаруватись!
Зустріч на стежині
Ой, та стежина, що в'юнить моїм селом.
Жде мене дівчина, біжу до неї я бігом.
Біжу з квітучим сонцем, що з піснями солов'я
Пройшло вже багато часу, давно не бачив її я
Мила зустрічає, цілую як вперше в житті.
Злилися воєдино наші безмежні світи.
Майнула іскра сонця, грайливим потоком.
Тепер ми разом перед нашим горизонтом.
Якесь дивне відчуття,
Коли згадуєш минуле.
Находить тихе співчуття
До того що ще буде.
Дивлячись на всі помилки,
Яких не виправлять
Майбутні роки
Будуть тінню завжди.
Наробивши помилок,
Які вже будуть як зразок.
Але все проходить, все біжить
Життя така коротка мить.
Захід
Проводи жовтого неба
Тліють із сонцем в тиші.
Віра- це все що тобі треба
Пролити у серці пісні.
Минуле нехай забувається,
Вогонь спалить все до тла.
Нове життя зараз відбувається,
Втілюй моменти сьогоднішнього дня.
Люби змінюй початок.
Доля дає тобі завдаток.
Не зважай на зміни биту,
Відчуй перемогу соковиту.
Вчуся себе я розуміти,
Золотом думки мої повиті.
Це не лише лиш тільки мрії,
Так судилося мені на світі.
Чекаю я зелених трав
І відступу холодної погоди.
Ще вчора я збиратись мав,
А мені сказали потерпи ще трохи.
Всі дороги ведуть до мети,
Терпіння є на рівні, і криві.
Любі мости я мушу пройти,
Щоб став поетом у житті.
Сутінки забирають денне світло,
Зірки виходять, настав їх час
Таке це тепле перше літо,
Отримав я свій шанс.
Знайдеш
Шукає, знаходиш, горить.
Безодня неба голуба блакить.
Вір, що пройдеш цілий світ!
Щодня твори новий колорит!
Шукаєш по небі свій шлях,
Зірка до зірки шепоче,
Блукаєш в чужих краях,
Але вони вірять в тебе охоче.
Знаходиш життєву перлину
В тумані простору життя .
Вже маєш на її перспективу,
Та довести її до кінця.
Горить сонячна мить,
Всесвіт виклик кидає,
В нове покоління біжить,
Що часу на зупинку не має.
Змінити
Я хочу тихої погоди ,
Відчути лагідного дня.
Не маю вільної я змоги,
Назад не маю вороття.
Не повернусь в минуле,
Навіщо я там один?
Я хочу поринути в нове
Та підкорити багато вершин.
Здійснити в просторі життя,
Щоб не мати каяття,
Віднувити віру і любов,
Відчути силу своїх долонь.
Так легко в тишині
З думками бути на одинці,
Слухати свої казки
Та неймовірні небелиці.
Вранці
Вийшов вранці на луга
Зустрічати сонце вдалого дня,
І шумить березова дуга ,
Пізнавай нові знання.
Туман сірий навкруги
Простягнувся на землі,
В озерах тихі береги
Тануть від холодної зими.
І сонце визирає із-за лісу,
Вітер хмари жене.
Такій погоді собі я тішусь,
Бо таке пробуджує мене.
Іду замріяно в думках,
Що це все створено в для нас.
Сонце вище набирає мах,
Гомонить ранковий час.
Видно, як все живе,
Веде свій рух початку,
А я веду одне -
Лишить про себе згадку.
На дворі дощ, падають печалі.
Сірий день проходить через нас,
А життя готує нові пригодницькі далі.
Хай ніякий дощ не зупиняє вас.
Стеляться світлом сонця вогні,
Новий день нам дарує.
Ти пливеш у надійним човні,
Що прямо до цілі прямує.
Знай чекають бурхливі далі,
Набирайся сили та натхнення.
Якщо будуть спроби невдалі
Жадай це як початок здійснення!
На відстані
Яка це тільки мука,
Терпіти відстань між нами.
Ти в серці моїм, єдина сполука.
Я відався тобі до не нестями.
Довгий час для нас це біль,
Ми рахуємо дні за днями.
Взаємно тебе, я покохати зумів,
Та так що ходжу до без тями.
В безпокійнім тумані міняються дні,
В небі сонце світить не так як завжди.
Я мар'ю тобою в несамовитим вогні,
Не хочу я більше чуть це слово зажди!
З побажанням - "Доброї ночі"
З теплим сном ми зустрічаємо ніч.
Як же я хочу бачити твої зелені очі,
І з думками біля тебе вже ліг.
З'єднали ми долі та щастям серця,
З неймовірною силою віддачі.
Пірнаємо разом у хвилю життя,
В океан кохання, здоров'я та вдачі.
Невідоме, відомо.
В світі зависло не відоме..
І зірки злякалися того!
Відтоді все таке холодне,
Бо те, торкнулось всього..
А на землі було про все відомо,
Куди пливли-літали кораблі.
Та такого ще не звідано нікому,
Бо таке вперше затемніло в висоті.
Тремтять людські тіла і душі,
І що робити ніхто не зна.
Вони ж звикли жити в русі,
А тут накрила незвідана біда!
На одиноких вулицях кружляє,
Лише тінь, що спадає з висоти.
Воно ще більші сили проявляє,
Та закриває всіх вдому за замки.
Чекають день, коли пропаде той морок
Та настане спокій як було колись.
Але з наступним новим роком
Ми такі не будемо як були колись.
Присвячується
Він завжди з нами,
Хоть і загинув трагічно!
Дух за небесами,
Буде жити вічно!
Він, пішов не зробивши нічого,
Чого хотів не знайшов.
Не встиг, не дали.
Забрали "брудні руки" його життя!
А ті руки які піднімали,
Які обірвали життя.
Та них навіть не покарали,
Не знають вони каяття.
А руки які піднімали ....
За двадцять років йому було,
А скільки мрій у серці цвіло.
"Удари" все відібрали!
Всі цій біді страждали...
І після ударів вже не кричав,
Йшов додому він просто мовчав...
А вранці міцно спав,
І більше ніколи не встав...
Він завжди з нами,
Хоть і загинув трагічно!
Дух за небесами,
Буде жити вічно!!!
Країна революцій
Край мій чудесний,
Край мій липкий.
Не завжди ти чесний,
Та більше сумний.
Відібрали села,
Зробили громади.
Називають це -
Децентралізація влади!
Кожна революція,
Хоче щось змінити.
Чиїсь галюцинації
Вирішують як жити.
І мов текло і бігло так
З історії нам відомо
Що кожна війна -
Робилась свідомо!
Ох ці люди бунтарі
Так звані революціонери
Душать Україну у журбі
Заможні мільйонери
Майбутнє знають наперед
Бо вони його планують
Народу все це поперек
Журяться, бідують
А тим глобальним маскарадом
Затьмарять розум нанівець
Завершать пафосним парадом
Піднімуть гордо прапорець
Народ ділять на три класи
У них усе просто є ким вибирати
Рятує те що до стіни не можуть приставляти
Так як колись за якусь підозру розстріляти
Так загалом вигляд мають класи
Бідних на фронт убивати
Середній дома вітчизну шанувати
Вищий ними всіма керувати
Кругом біда
А війну ведуть обманом
І журбу людську
Заплакують стаканом
Сила підкорила
Згоріло те, що не горіло.
Я не любив та закохався!
Воно спочатку довго тліло,
А я як дурень сперечався.
Бо не вірив в ту любов,
Що в фільмах трактували.
Актори маски надягали знов
Та в роль, ніяк не попадали.
Бо не відчував я ту любов,
Що в книгах описали.
Як від того оживала в інших кров,
Але цим мою не зігрівали.
На щастя я зустрів її та полюбив,
Вона мене взаємного навчила.
В житті я вперше так ожив,
Тим повітрям яким мене любила.
Плекали, пестили, любили.
В серці влучні почуття.
В глибину душі так влучно били,
І залишились там на все життя.
Потрапивши туди вони не тануть,
Не з горять, не щезнуть, не зів'януть.
Ні які сили не в силах відібрати,
Того як міцно навчився я кохати!
Час
І знову мерехтіння дня і ночі,
Швидкість часу нам не зупинить.
А ми до всього так охочі,
До всього серденько тремтить.
А часу того, завжди обмаль.
Все дужче він летить.
Коли вже його буде вдосталь?
Щоб встигнуть, все своє здійснить.
Голови тримаєм у долонях,
Брехня по всюди, тут і там!
Тримає влада нас в полоні,
В полоні війн, хвороб і банд!
Кожен день, дають новини,
Буцімто важливі понад усе.
І ті за лічені хвилини,
Ламають в нас усе живе.
Абсурдні речі, ставлять
На перед на перший план.
Закладаючи тим в нас страх
Видно як росте паніка на очах..
Посмішка сонця
Трусила в очі, заметіль.
Білим пухом, крижаним.
Йшов, до тебе я мерщій,
Свіжим кроком, відважним.
Тремтіла посмішка весни,
Відчувши дотик той зими.
І ти посміхнулась у вікні,
Немає кращої ніж ти!
Квітки весни
Ох, як же хочуть квіти співати,
На весняних, теплих, лугах.
Сонце мчить промінням зігрівати,
Гратись та пестить по пелюстках.
На задорожнім гайкраєм,
Лягла пишності краса.
Квітучим полем проростає,
Жива надія в небеса.