Вона
Для неї не існує слова "ні",
Вона не знає,що таке "не можу",
Вона не здасться, навіть якщо ти ,
Їй десять раз повториш , що не зможе.
Вона піде підкорювать вершини
Тоді,коли реально шансів нуль,
У неї є свої думки й закони
Яких не змінять навіть сотні душ
Вона не скаже,що її турбує
Вона не плаче,коли їй щось болить
Вона всю біль притише і вгамує
Підніметься і знову полетить....
Аби знати....
Аби знати,що це не даремно
Що не боляче буде в кінці,
І зустрічі наші таємні
Не залишать погані думки.
Я не знаю,що нам робити
Може скажеш,нарешті,мені
Навіщо це все починати?
Чи не боляче буде в кінці?...
Ти так і не дізнаєшся...
Ти так і не дізнаєшся ніколи,
Наскільки боляче тримати все у собі.
Ти так і не дізнаєшся ніколи,
Чому я не сказала це тоді.
Ти так і не дізнаєшся ніколи,
Кому присвячені усі мої вірші.
І тільки я і зорі будуть знати,
Що всі вони присвячені тобі ....
Біль....
Пройдуть роки, прийдуть століття,
Незмінним буде тільки біль.
До болю буде він знайомим,
І лиш знайомим...більш ніким.
Не зацвітуть уже троянди,
І не співатимуть пташки.
Він не зізнається в коханні,
Так ніжно,як було тоді .
Все буде добре,все мине,
Пройде ще час,й загоїть рани.
І лиш зостанеться в душі,
Той біль,що завжди не минає.
Мой милый друг
Я рада,что у тебе всё хорошо,
Я рада,что и дела твои прекрасны.
Я рада,что друзей у тебе полно,
Вот только всё это,наверное, напрасно.
Мой милый друг,Ты только не сердись,
Я не хочу сказать,что то плохое.
Ты хочешь быть похожий на других,
Но только знай,
Ты лучше "тех",других!
Наверное,Ти не захочешь изменится,
Ведь люди не привыкли все менять.
И я хочу сказать тебе сегодня
Мой милый друг,прости и не серчай.
Ти просто йди...
Ти просто йди і нічого не кажи
Не треба фальші та брехні....
просто йди і забери,з собою спогади усі
Те наше літо,ті вірші,що ти читав мені завжди,і ті мрійливі вечори,що ми з тобою провели
Ніяких "ми"більше немає
Зламала все не я,а ти!
Я все сказала вже тобі...а ти
Ти просто йди..ти просто йди....
Пам'ятаю вечір осінній
Пам'ятаю той вечір осінній,
Ми стояли під теплим дощем.
Ти дивився на наші тіні,
Я дивилась на тебе з плачем.
Ти сказав,що "ми" непостійні,
В моїм серці тепер тихий щем.
Ти сказав,що "ми безнадійні,
Все закінчилось цим от дощем.
Настане день
Настане день і ти усе зламаєш,
В один момент розвіється життя.
Настане день і ти вже не повернеш,
Оте моє прекрасне почуття.
Настане день і ти все зрозумієш,
Ти зрозумієш навіть це життя.
Настане день,настане мить,
Та буде пізно й ти зрозумієш як воно болить.
Не треба слів
Не треба слів коли кричить душа,
Вона й без слів усе тобі розкаже.
І весь свій розпач вмить усім покаже.
Не треба слів коли тече сльоза,
Її печаль лиш знають небеса.
Ти просто знай і пам'ятай,
Життя тобою буде завжди грати.
А ти....а ти.....а ти.
Ти будеш падати,щоб встати.
Якби ти знав....
Якби ти знав,як сильно я тебе кохаю,
Як в темряві нічній шукаю силует,
Такий знайомий й рідний до безтями,
Пошитий наскрізь димом сигарет.
Якби ти знав,як все було насправді,
Якби ти знав,що все було не так,
Якби ти знав,що Я казала правду,
А інші всі брехали просто так.
Якби ти знав,то все було б не так...