Різнобіжності
мої думки мене вбивають
я дивлюся на себе тупо
крізь лінзи окуляр
крізь шум маршруток
ти не розумієш мене
мені важко з тобою
я бачу прекрасне
ти тільки жахливе
ми протележності
які не перетнуться
ми зірки
які розіб'ються
ми риба в калюжі бензину
як крихта чужого столу
як духи пустого дому
r. e. f. rain
sweet home
місто за спиною
sweet home в душі
тепло на серці
холод в руці
осінь
листопад
дощ
кап-кап
чай
душевна книга
хороший фільм
коротке життя
відчуваєш
sweet home назавжди!
Розлюбила. Пішла
Колись я тебе любив,
Була ще вчора зима.
Настала в душі моїй ця аномалія
В'яне серце та розум мій,
Став розуміти, що уже не твій.
Перестав мріяти про любов,
Холоне в жилах гаряча кров.
Йду по вулиці.
Розцвів каштан.
Він самотній і я сам
Була ще вчора холодна зима
Ти розлюбила і геть пішла...
По стіні збігають стрілки...
По стіні збігають стрілки,
то невпинно іде час.
І забули я з тобою,
що колись було у нас.
Поцілунок той ласкавий,
і ті зорі чарівні,
ще той пугач,
той лукавий,
щось шептав у тишині...
Коли мене нема
Я буду поруч,
Буду всюди.
Думками битиму у груди
І холод дня - то подих мій,
Сльоза, печаль - то смуток твій.
Я буду поруч,
Буду всюди.
Знайди мене,
Відчуй мене.
Прийду у сни мрійливі,
І заберу тебе з собою
Щаслива тінь впаде на долю,
Знайде моя примара спокій.
Я буду тут.
Я буду всюди.
Знайди лише мене...
The end
матеріальні блага догорають
нема нічого
люди всі ридають
душа лиш дорога тепер
і хто ми?
залишилися поети
колись було це неважливо
тепер згадали що ми є
одні думки лиш за плечима
одна душа лиш при собі
тривожно сплю
недоїдаю
пишу я слів самі рядки
в майбутньому горить усе в огні
лиш усмішка з картини
скаже так чи ні
бути чи не бути
питання є одне
навіщо, ви, розумні люди, весь Всесвіт продаєте?
і восени немає листя
палахкотить воно уже
немає місяця і сонця
і зорі догоріли вже
і винні ми у цьому, люди
що рідний край не берегли
нема природи
пісня догасає
кінцевий день
ми помираєм
згоріли матеріальні блага всі
планета вся уже в огні
прощайте зорі
місяць золотий
багряне листя
світлофори
тепер ми лиш ілюзія
і винні самі
Пам'ять
холодне море
одеський пляж
ранкова кава
сумне лице
спізнілий потяг
пустий вагон
я - тут
ми - тут
ілюзія любові
рука в руці
губи до губ
ми не потрібні
чужі
ми не ми
я це - я
ти це - ти
почуття на автоматі
я ненавиджу тебе
теорія зайва
це правда гірка
ми розлюбили
ми загубили себе
згаєний час
сльози солоні
часті усмішки
цукерки в долоні
уроки життя
все зрозуміло
душа хоче самоти
тіло любові
я на порозі вічності
самоти
болю
карта лягла
воно так і буде
я забуду тебе
а ти мої губи
Не твоя війна
скандал порушує тишу
дицибели вище
зірваний голос
розбитий стакан
телефон не замовкає
кава розлита
зім'ята ковдра
ти вже сам
забудь про мене
мої руки
солодкі як мед губи
ти вибір зробив
вона важливіша
прощавай
душу поїдають таргани
помираю від болю
куріння вбиває
але допомагає
пишу сумні рядки
I lost
You win
Глава держави - жінка
якщо летить літак над головою
сльоза тече дніпровською рікою
гунуло все
перетворилось в прах
померло людство
вмерла Україна
нестало два і більше її сина
тихенько йде у небуття
і все лишилося без каяття
нема кому заплакать заспівать
лиш прах душі блискучою рікою
летить по висохшій землі
стає він пилом чи травою
а може оксамитом на стіні
і на могилі ніжною рукою
не викарбують імені мені
і не розкажуть дітям внукам
що відбулось на цій землі
Проти течії
але чому всі стрілки ідуть проти?
ти проти течії
я проти течії
ми проти течії
світ проти течії
тихенько забира все час
ми чиним опір
ми чиним опір
щоб він не доторкався нас
і змінюються пори року
бруньки на листя
квітки на плід
все проти течії
ми проти течії
і сонце заміняє місяць
проміння заміня зірки
і воду заміняє крига
і сніг ранкові проливні дощі
пливе все річкою без течії
без іскорки життя наснаги
без сонця мрії теплоти
але все заміняє щось
я проти течії
світ проти течії
Мальви
Тихо ніжною віткою
Стукає квітка у вікно.
Самотня, як місячна зірка
Красива, як Мерлін Монро.
Висока, тендітна, струнка,
Неземний аромат.
Буває червона, рожева, білява
Лоскоче серденько і душу земних.
Це - мальва моя,
Душа нелукава
Проміннячко сонця
Мадонна сільська,
Її красі краю нема.
Найбільше люблю рожеві,
Такі мені до душі.
Мріють любов'ю і щастям вони.
Мальви - це казка,
Мальви - любов.
Мальви - світанок села,
І його кров.
Ти
ти щастя яке непоряд
очі щасливі твої
ти гроза зимового поля
небо твоє голубе
ти веселка під час снігопаду
теплі руки твої
ти зоряне небо в ранковій пітьмі
усмішка твоя щира
ти багряний листок осінній
ти сніжинка на носі моїм
ти зірка хмарного неба
ти сонце осінніх дощів
усмішка щира твоя
теплі руки твої
ох ці теплі руки твої...