Поезія, музика, наука, філософія
Новые стихи
Мятежник / Еще не Requiem!
Когда рассвет встречает ночь,
Один прийдет, другой уйдет,
Мятежник мой, а ты все ждешь,
Куда твой плот теперь плывет…
Найдет ли там душа покой?
В глухую полночь не спеши,
Останься с Ней, не уходи,
Свою Ей ласку подари
И светом утренней зари
Кромешный сумрак освети.
Ее слова обращены
К тебе, мятежник темноты:
«Ты – мой защитник, мой урок,
С тобой не страшен глупый рок.
Вдвоем стоим у алтаря,
Я и ты, любовь моя».
О, мятежник мой!
Подобных слов ранее не слышал ты,
Однако выбор за тобой:
Останься или уходи!
Кем предначертан выбор твой,
Наверно, Божьим существом?
Воспоминаний омут – сон,
Предвестник мира и покой,
Блаженный дух всегда с тобой
И он в тебе, Ахилл-герой.
Не быть скитаниям всегда!
Жизнь у каждого одна.
Каков финал ты предпочтешь,
Так дальше крест свой пронесешь!
Мятежник,
Выбор за тобой!
Про життя
Життя – не вічний онтогенез
І не триває сотні років,
То – найвеличніше з чудес,
Воно не має еталонів.
Життя не ділиться на двоє
Бо це одна стрімка ріка,
Та з іншою переплітатись може
У двох закоханих серцях.
Життя не ціниться «за скільки»:
Хто, коли і як прожив,
Його не купиш ти на ринку
І не знайдеш йому ціни.
Життя не міряють лічбою,
Ні довжиною, ні глибиною,
Його оцінюють змістовно –
За тим, що зроблене для когось.
Життя не люблять за прикраси:
Браслети, персні, діаманти,
Бо в нім шукають те, що справжнє,
Що прожите і не примарне.
Життя оздоблюють не блиском,
Не камінням, не намистом,
Його окраса – добрі вчинки,
А не пиха й гордовитість.
Життя не вкрите оксамитом:
Без помилок не обійтися,
Найгірше – страх у пустотіні
Та небажання щось робити.
Пусте життя – це вирок тим,
Хто на собі поклав заслін,
Кінець один: із забуття
Назад немає воротя.
Безсмертя – не казковий міф,
Його потрібно заслужити,
Життя – найбільший із дарів –
Достойно слід усім прожити!