моя душа втрачає голову...
Последние записи в дневнике
Любов останньою ніколи не буває…
…По чорно-білих
клавішах моєї душі тихо плаче розбита осінь…а я блукаю під світлом ліхтарів по
її пустих алеях у пошуках себе…
…далеко за синім
горизонтом впаде зірка,а за вікном гроза…як і в душі вже давно…
Вона не дає спати по
ночах,заставляє гуляти пустим містом і робить болісним повернення в порожню
квартиру...
…так важко дихати
холодним байдужим небом...важко,коли вже не можеш літати…важко,коли вже байдуже
на це…
…і знову
прокинуся,розіб’ю будильник,просплю…
…кохання не підвладне
часу,а час не підвладний коханю…
залишається тільки чекати…
…Дивно,але я ще
ніколи не писала про те,що в душі,
отак…просто,по
клавіатурі…не виливала всього,що всередині,що до істерики тривожить серце,задає
важкого задушливого болю в грудях та ломоти по всьому тілу…і досі не розумію що
це….те, що заважає думати,читати…
вже третій день намагаюся
змусити себе дочитати,тепер нуднющу, книгу,яка ще зовсім недавно здавалося
задовольняла всі забаганки моєї збоченої уяви,дивувала феєричністю викладу
по-філософськи мудрих фраз,що ще недавно були бальзамом на мою,спраглу на
почуття, душу…