Ліна Біла

Відерце*

Відерце зачепилося за місяць,

гойдається собі туди-сюди.

Ось-ось стіна дощів неначе пледом

накриє дикі пагорби й степи.


Поллє може із місяць не тривало

увечері, віщуючи свій план.

Веселка виграватиме октаву

на кінчиках розбарвлених лампад.


Ледь-ледь, скотивши сонце у комору,

опісля звеселяючих сонат,

піднімуть квіти голови угору -

передлипневий заведуть парад.


На ранок так духмяно пахне м`ята!

Заблимали петунії малі.

Бо вчора місяць віщував нам свято:

притихнуть трохи грозові дощі...