Новые стихи
Спеша на грязные делишки, по улицам крадясь, как вор,
Мать перебросила сынишку через детдомовский забор.
Он полежал в траве немножко и от удара отошел.
Еще не мог он стать на ножки, но ползал очень хорошо.
Не покоряясь неудаче, на четвереньки встав с трудом,
Он с не по-детски горьким плачем пополз искать свой новый дом.
Дождь моросил, и серый город как будто тоже тосковал,
ведь мальчик ту, что за забором, когда-то мамой называл.
Еще вчера он прижимался к ее рукам, к ее груди:
Еще вчера он улыбался, не зная, что там впереди.
Он, засыпая, строил планы: в машинки утром поиграть.
Он не хотел вставать так рано, когда его будила мать.
Он звал ее, но понял скоро, что не добьется ничего.
Мать по ту сторону забора уже не слышала его.
И, продолжая громко плакать, ища уюта и тепла,
Заполз он в будку, где собака кормить щенков своих легла.
Собака в ужасе вскочила, готовая в борьбу вступить, не понимая, что случилось,
И как ей дальше поступить.
Взгляд, словно выстрел, но… осечка!
И жалость вытеснила злость.
Как будто горе человечка в собачьем сердце отдалось.
Она не тронула мальчонку, почувствовав, что нет в нем зла.
И лаем дружелюбно звонким людей как будто бы звала.
Малыш покинул вскоре будку, доверившись чужим рукам.
Собака оказалась чуткой не только к собственным щенкам.
И будут темой разговоров Всех лет, а может быть, веков
мать по ту сторону забора и мама шестерых щенков.
Тобі я завжди говорила
У наші перші вечори.
Якщо не буду я з тобою,
Не буду жити взагалі.
Я не боюсь йти з цього світу,
Я не боюсь пекельних мук.
Я на землі боюсь лишитись,
Без тебе, без твоїх рук.
Сталось так, що розійшлися,
Мене залишив одну .
Тебе я втратила на завжди,
Собі цього я не прощу.
Нехай роки біжать рікою,
Нічого ти не забувай.
Я прошу тебе мій милий
Про нас про мене пам’ятай.
Ти пам’ятай про ту весну,
Коли уперше ми зустрілись.
І як у двох юних серцях,
Кохання перше зародилось.
Ти пам’ятай мій ніжний погляд,
Ти пам’ятай вогонь в очах.
Нехай мій образ, мій стан.
Живуть завжди в твоїх думках.
Твоє пусте, холодне серце,
Моя любов хай зігріває.
А білий день і темна ніч,
Тобі про мене нагадає.
Сиджу в кімнаті я одна,
Пишу прощальний лист.
Останній лист в моїм житті,
Був адресований тобі.
Якщо ти бачиш ці рядки,
Якщо уважно їх читаєш.
То більш мене ти не шукай ,
Бо все рівно не відшукаєш.
Мене нема вже в цьому світі,
Я вже ніхто я тільки прах.
Я не зможу без тебе жити,
Моя душа на небесах.
У наші перші вечори.
Якщо не буду я з тобою,
Не буду жити взагалі.
Я не боюсь йти з цього світу,
Я не боюсь пекельних мук.
Я на землі боюсь лишитись,
Без тебе, без твоїх рук.
Сталось так, що розійшлися,
Мене залишив одну .
Тебе я втратила на завжди,
Собі цього я не прощу.
Нехай роки біжать рікою,
Нічого ти не забувай.
Я прошу тебе мій милий
Про нас про мене пам’ятай.
Ти пам’ятай про ту весну,
Коли уперше ми зустрілись.
І як у двох юних серцях,
Кохання перше зародилось.
Ти пам’ятай мій ніжний погляд,
Ти пам’ятай вогонь в очах.
Нехай мій образ, мій стан.
Живуть завжди в твоїх думках.
Твоє пусте, холодне серце,
Моя любов хай зігріває.
А білий день і темна ніч,
Тобі про мене нагадає.
Сиджу в кімнаті я одна,
Пишу прощальний лист.
Останній лист в моїм житті,
Був адресований тобі.
Якщо ти бачиш ці рядки,
Якщо уважно їх читаєш.
То більш мене ти не шукай ,
Бо все рівно не відшукаєш.
Мене нема вже в цьому світі,
Я вже ніхто я тільки прах.
Я не зможу без тебе жити,
Моя душа на небесах.