Ксенія Vесна

Коли

Коли тебе не
стане,
Моє серце битись
перестане.
Коли нас не буде,
Усі нас забудуть.
Просто ми разом
назавжди,
І люди говорять
не знаючи правди.
Брешуть дивлячись
в вічі,
Не бояться
померти двічі.
А ми тільки
удвох,
І кожен шукає у
цьому підвох.
Душу видирає з
середини,
А у них вже немає
дитини…
Плачим, сумуєм і
пам*ятаєм.
На тетрісі уже не
граєм.
Спогади викидаєм
через вікно,
Я вже забута
давно.
Кричати не можу,
Шептати не хочу.
Я просто закриваю
очі,
Згадую образ твій
щоночі.
А ти не пам*ятаєш
як мене звать…
Досить душу свою
ховать..
Плакать уже немає
сил…
Де чорт тебе
носив?
Знов десь шлявся?
Чому ж мене так
злякався?
Діти плачуть
забуті в садку,
А ти розгадав мою
загадку?
По сценарію ми
маєм бути разом,
А твоя собака
знову заразилась сказом..
Все досить
говорить,
Підем краще каву
пить…