Позитивно ставлюся до життя і людей) Люблю фізичну активність, природу, тварин, аудіокниги) Допитлива)Ціную класичні твори, сильні почуття і здоровий ентузіазм))) Інтереси: соціологія, психологія, художні твори, йога Я абсолютно далека від романтичної високої поезії, але гра словом у віршах приносить мені неймовірне задоволення) так я виражаю свої думки, а метафори та алегорії мені в цьому допомагають:))
останній візит 3 роки томуНові вірші
Пустий розум
Дзвенить коробка у попа,
вітер дужий стіни їй качає,
коробка та - пустячна його голова,
дмухне ще трохи і ламає,
крихкий каркас злиденних слів,
що прочитав і пересказать зумів.
Він проповідь мирянам в церкві благостно читає,
слова він вивчив, а суті їх не знає,
толоку гне одну й ту ж саму,
церковний спів заводить вже давно відому гамму.
Чи є тут чудо, світло і любов?
ти все життя на це поклав, а Бога так і не знайшов.
Читав той піп священні тексти,
та сам судить їх не зумів,
бо якби вмів, то вже б здурів,
і втік далеко від фарбованих ікон,
від догматичних і безсовісних канон,
що перекручені попами,
що служать в славу владі їх земній.
Дзвенить коробка у попа,
бісовська його голова,
і ворон уві сні його літає,
про муки пекла сповіщає,
та сон його давно вже не ляка,
чому лякатись, коли пустячна голова?
І золотом манить його церковний купол,
карбованець у кошику лежить,
якщо ж таке є благосне те діло,
то можна раз і другий взять й згрішить.
А текст священний допоможе,
тої пристрасті кайдани окропить,
горілкою міцною все запить, забуть,
перепис подій негодних власним же переом зробить,
і так ту владу Божу на землі від нього навершить.
Іляшенко Римма
Один
Я є один, й не вітер в полі,
я не боюсь, я вільний птах,
люблю цей світ, шаную шлях,
де йду тихенько й мимохіть,
я бачу друга, бачу його серце,
там болі дикої відерце,
що так хотілося б забрать,
і нову душу йому дать,
щоб він зумів зі мною в небесах,
так легко вільним птахом політать.
********
Я одинокий, самотній вовк,
броджу я дикими лісами,
забутими давно людьми дворами,
тобіж для них я всіх дивак,
й мене не нітить це ніяк,
бо жив той дух передусім в мені,
що відділя від миру світського тварину,
та він же ж і створив в мені людину,
і він рахує день за днину.
*********
Я бачу друга, бачу його очі,
він бродить стомлено дворами,
людська молва полонить йому голову сітками,
і так хотілося б ту сітку із голови його дістать,
гострючим зубом перервать,
і волю вовчу по степам,
йому по дружньому віддать.
Я є один і не турбує,
що за спиной юрба чатує,
щось каже, кличе, белькотить,
ох, мій лик безбожний,
та в очі бога все глядить.
********
Я хочу бачить світ цей прямо,
нема бажання дивитись знизу вверх,
туди де боги засідають,
і день від дня людську долю заправляють,
і змушують коритись владі їх повік.
********
Я є один, я одинокий вовк,
нема снаги до боротьби сліпої,
за крихточки хвали скупої,
й ніколи не пристать мені до логова богів,
і бути завжди вільним птахом…
..а птаху тільки небо служить дахом.
Народний суд
Не милий суд, ні правий, ні безбожний,
немає суті в критиці людській,
вони говорять, що хочуть правди,
здіймають глас на нашій площі завжди.
А що є правдою на волі?
Мабуть, за неї треба зїсти пудів з двадцять солі,
й чи буде то єдина віра,
що вкриє голови всі людські?
І біс вселився в наш народ,
гвалтує він повітря нечестиво,
жадає доблесних він нагород,
за те,що слово викривить красиво.
Як має буть, і як не є -
творіння дивних дум людини,
доводячи правдиву правдоньку свою,
у запалі нагадує тварину.
І сонце світить дурно й бридко,
засліплює очей їх ясний зір,
з гріхом народжений потворний,
практично кожен живучий звір.
Не так трава росте на ганку,
зоря не бачила світанку,
нам треба терміново все змінить,
і правду світлу сотворить!
На критиці лежить критична маса,
не розібрать критерію, нема мети,
дорога ця запутана, це ясно,
знайди ти крила, вдягай на спину і лети.
Бо в купі дум великого народу,
розумного і ще більш розумніш,
дивись чого і зовсім втратиш розум,
і ранок стане вечора темніш.