Вона любила прокидатися рано-вранці,
а він любив спостерігати за рухами її тіла.
Кожного ранку їхні руки в повільному танці
стиснувши один одного нагадували море безсиле.
Вона любила каву без цукру, з шматочком солоного сиру ,
А він дарував її квіти уранці, знаючи що буде щаслива
він кохав кожним дотиком своїх пальців
він кохав кожним подихом свого тіла
кожного ранку їхні руки в повільному танці
кожного ранку - він обирав, бути щасливим
Масалович Софія
Ти знайдеш те, чого шукав в житті
І знову будеш ти щасливий
і дивлячись на хвилі ті морські
забудеш як раніше були хтиві
Ти будеш вірний сам собі
зумієш постать свою полюбити
і ввечері під хвилі ті морські
напишеш вірш, який не зможеш потім розлюбити
Напишеш про кохання безперечне
або ж напишеш що в душі
І не згадаєш більше ти той вечір
Коли сидів на самоті
думки самотні і квартира теж
і навіть час тебе вже не лікує
ти свою гордість не бентеж
одного разу тобі другом послугує
Я так хочу забути тебе
та не згасли ще почуття
я хотіла закритись в собі
та зрозуміла що втрачу своє я
я хотіла жити й радіти
та застала мене війна
в чому ж винні невинні діти ?
в них тепер нова сім'я
Нові батьки нові домівки
а старого вже зовсім нема
В чому ж винні невинні діти ?
в кого тепер тата з мамой нема
Ніч
Певно ніч, то найкраща пора
Місяць, зірки, тихо, спокійно
Не ганяє в дворі дітвора
Не збиває із ніг щохвилинно
Не б'ються хлоп'ята із-за машини
Певно ніч то найкраща пора
Пора для роздумів та спасіння
Спасіння від смутку, якого й нема
24.02.2022
Колись мовою кохання було простісіньке ,, я тебе люблю ,,
А зараз , як ти ? Ти тільки живи , кожен день про це Бога молю
Ти коли прокинешся , обов'язково напиши
Чи хороші тобі сни снилися , Чи спокійно спав уночі ?
Прокидаючись не забуть мені подзвонити ,
Гаси світло вночі , щоб ворожа техніка не змогла тебе погубити
Ти тільки не забувай про безпеку ,
Навіть коли я від тебе так далеко
Коли чуєш тривогу відразу іди в підвал
тільки тепленкьо вдягнися , так тато сказав
Бережи своїх рідних , і себе бережи
Бо це - найцінніше , що є у душі
Виняток в правописі життя
Життя дає нам безліч друзів , але не всіх до самого кінця
Одні звернуть на першій смузі , А інші разом , до кінця
А знаєш , дружба не триває вічно
Це як той виняток в правописі життя
Але не все по правилам написано
Не всі вникають в теорію буття
Але на всіх знайдеться той хто треба
хто буде розуміти всі слова
Знайдеш того кого ти можеш просто обіймати
про щось годинами мовляти забувши про погоду й полюса
Ви можете годинами сидіти і говорити ні про що
Від щастя щирого радіти переглядаючи простісіньке кіно
А знаєш друзі справжні до кінця
Це мабуть з віком все приходить
Що дружба це той самий виняток з життя
І зрозуміти це не можуть усі люди
Чи станеш тим , без кого я - не я ?
Чи станеш тим , без кого я - не я ?
Без кого світ стає журбою оповитий ,
Чи станеш тим, чиє ім'я , мовляв
Весь світ завмерши у солодкій миті,
Немов слова втрачявши завмирає .
Немов всі літери втрачають свою риму.
Немов навіки серце затиха .
Забувши про безхмарну днину
А може станеш тим ,
кому я даруватиму натхнення у віршах ?
І рідну душу в кому я відчую
А може станеш ..... Чи вже може став ?
Чи може буду вічність я гадати
Сподіваючись , твоє ім'я вже не почую
Покохав не зовнішність
Він покохав не зовнішність твою
І навіть не характер, не манери
Він закохався в посмішку ясну
які мовляли лагідні слова вустами
І навіть через сотні тисяч літ
минатимуть так швидко ті години
але ту посмішку не зможе він забуть
Вона була занадто щира , як в дитини
і очі сяяли від щастя , палало полум'я в очах
Для нього випромінювала щастя
Втратити її - його найбільший страх
А що чекає нас в кінці ?
А що чекає нас в кінці ?
Чи вічний страх , чи може вічне щастя ?
Щоб кожен раз , твоя рука в моїй руці ,
Погані спогади, замінювала щастям .
Щоб кожен день був ніби свято ,
і щоб раділи кожному дзвінку,
на інших можем не зважати ,
немає діла нам до їхнього смаку.
І ніби вчора ти пішов в садочок,
А сьогодні ти студент.
Життя нам швидко відкриває очі ,
не дасть вловити саме, той момент.
Момент ,коли так хочеться летіти
розправивши, єдині, два крила .
І ніби вже дорослі , але все ще діти
все з тою посмішкою на вустах,
все з тими звичками і сміхом ,
все з тими ямочками на щоках
Летять роки і тільки з часом зможем зрозуміти ,
що нас чекає далі , вічне щастя , чи то вічний страх ?
Я помню все твои слова
Я помню все твои слова,
Как ты красиво говорил:
" Привет, любимая моя,
Ну как твой день прошёл,
Как в общем, говори."
Я отвечала нежно и тихонько:
" Всё, как всегда, по-старому всё милый. "
И ты смотрел в мои глаза,
И проницал, будто иголкой.
И вокруг всё исчезало,
Цветы, салфетки на столе,
И даже небо с облаками,
Которые напоминают о тебе.
Давним-давно не я
У дзеркалі давним-давно уже не я .
І навіть посмішки , вже той давно немає ,
а є лише стурбоване дитя ,
яке весь світ , у чомусь дорікає.
Я бачу тільки силует , а серця того вже нема.
Є лиш кохання..... Та даремно ,
кохання того вже нема .
Тепер я прагну все забути ,
почати з чистого листа .
І навіть чути я не хочу , твого вечірнього дзвінка